Панівні сили

 

 Панують сили невідомі
в глибинах Космосу й Землі.
І темні янголи у громі,
і блискавиці в їх крилі..

- А є приземлені і сірі,
в яких в фаворі казна-що
наприклад бацька у мундірі,
з гнилої бульби, й карт в ніщо.

Вільний

 

Я вдягаю життя навиріст,
у великий безпечний край.
Сподіваюсь на Божу милість.
Сподіваюсь на Божий рай.

Але пекло вже тут чигає,
бо наслало на нас війну.
На Почайну і на Почаїв,
з мейд ін Чайна, й баранки гну.

Я раб Божий, чи значно гірше,
бо лечу у пекельнім сні?
- Хто регоче, і хто колише,
зло й добро у рабу-мені?

Піп, мулла і ре́бе громади?
Мудрий лама чи атеїст?
Хто складає докупи вади,
рідновірний чи індуїст?

шипучка

Коли б я міг, то втік у сімдесяті,
щоб слухати розгніваний Пінк Флойд,
і під сушняк попити в автоматі,
газованих, за три копійки, вод.

А перед тим, увечері, під диско,
сухого випити на лавочці вина.
Шипучки виноградної, що різко,
вставляє свої градуси до дна.

Так недалеко звідси тепле море,
Фонтан Великий,
й станції його.
Й ще невідоме тут Велике Горе,
яке чомусь назвалось СВО...

Швидко закінчилася, пляшка розпочата,
уже під "Енжи" з кожного вікна.
Там шаленіють хлопці і дівчата;
В одеському гурто́житку весна..
***
Nebratan

 

Грішник в мазепинці

Погризені над річкою мости.
Завалені підземні переходи.
Розвішані над небами кранти.
Розкидані над берегами шкоди.
Мені в останню мить Він сповістив,
Ще перед тим, як тряс солоні чіпси:
"В норі не виживуть ні люди, як кроти,
Ні мудреці, що в вухах носять кліпси!"..
І чорноокі, мов саматі, зв'язкові
Передають із потайбіччя грипси:
"Найкраща з медитацій від повій,
Найкращий із кінців тікати звідси,
А хочеш вижити, не рий собі нору
Лопатою, що зроблена Адамом.
І Єву віднайди свою в миру́,
Й вчитайся православ`ям та ісламом:

Людина на війні.

 

Мої очі не зовсім штучні,
коли бачать старі віки,
Мої вуха в`януть, як учні,
які слухають навпаки.

Я сучасний нам Нострадамус,
передбачень минулих дій.
Жовтий я і блакитний ламус,
- ламано́їд добрих надій.

На Останнє Море!

 

Хотів би народитись Чингісханом,
щоб настанови видати у світ.
Щоб скористались люди мудрим планом,
як східних їм позбавитись боліт:

- Не треба думати, як ворога рубаєш!
За Україну битись, кроком руш!
Московський жук Мамаю не товариш.
Струси його із наших вишень-груш!

Добровольці.

Вони пішли на фронт...
- Бо хто, як не вони?
Максими й кілька  Ґо́нт.
І Гасло: Прожени!

"Ми всі пішли на Схід,
бо хто, якщо не ми?"
На південь пірамід,
на північ від тюрми.

Максим, що Залізняк.
Й Максим, який Далі́.
Не ради тог-відзнак
на вицвілому тлі.

Чортові квіти.

Скраю шляху пропали орбіти,
які Бог в своїй хмарі забув.
- Залишилися чортові квіти,-
Будяки, на Господнім горбу

Бог схилився низенько в низенька,
роздивитися душі в лупу.
Та вона в Нього надто простенька,
тож сльозину вщипнула скупу.

- І та долу скотилась в окопи,
до Душі, що завмерла в бою.
Мчи на Небо Душа. ДеУкропи,
Де твій Вирій у Їхнім строю.

Там Садок і Аратта Вишнева.
Там Поети та Їхні Коти.
І сузір`я Руденького Лева,
І до Січі-Валгали мости.
***
Nebratan

Бодгісаттва.

 

Я хотів би пройти Мертве Море,
щоб бійця повернути живим.
Я хотів би Широке й Просторе,
по дорозі в Єрусалим.

Я хотів би закінчити бійню
нашим Стягом на мерзлій  москві.
Я хотів би Нам Віру постійну,
в крах шойгу́ у повсталій Туві.

Я хотів би з Живою підняти,
за Полеглих з Водичкою тост.
Я хотів би Вам в Небі солдати,
збудувати Незламних Блокпост.

Погляд з бійниці (за творчістю Максима Кривцова).

 

Збіг обставин в обкладинці парт,
променується з школи життя.
Близько був надзвичайний талант.
Недалеко надшосте чуття.

- На напруженій лінії фронт.
Там, де вибух у серце Твоє.
Там, де холод панує, віконт,
всіх Рішелів страшних Рішельє.

Глянь з з бійни́ці: Там ми́шачий цар,
який прагне убити Тебе.
- Допоможе лиш Кіт-санітар,
і тоді цей царьок відгребе!

Котяча осінь.

На причілку колотнеча,
то кохаються коти.
А надворі холоднеча,
хоч така гаряча ти

Плюс за мінусом в коробку,
зігріває бокс Кличка.
Газ дешевший би в УГОПку,
чи дрівцят би без сучка

Гройсман свариться з Кабміну,
за такий мій популізм.
Каже, що не знизить ціну,
бо тепло це катаклізм

Й обіцяє дотувати
вибірково всіх підряд
Від порєбріків до вати,
під осінній листопад

Так що будемо терпіти,
й сподіватися на сніг.
Хай насипле білі квіти,
для масажу босих ніг

Але добре, що горілка,
самженеться цілу ніч.
І з ковбасами тарілка,
до сто грам хороша річ!

Все промайне, а борщ лиши́ться!

Була горілочка по сорок,
коли відром її пили.
Тепер купуєм з неї корок,
й сто грам за сотню з під поли.

...Війна, інфляція, залежність.
Пора позбутися хіба?
Щоб не пропити незалежність,
з бухлом доречна боротьба.

От тільки як під оселедчик,
холодну чарку не хилить?
Компоту з ним не піде глечик,
а молочко з солоним злить!

Апарат керується розумом

Казка про "Бабу з возу (кобилі легше)".

Якось впала Баба з возу,
на сільську дорогу.
Добиралася до МОЗу,
знадобилась Богу..
Від хвороби аж до Раю,
стежка недалека.
Тож зарані вас привчаю,
також і до Пекла.
Баба з возу, коням легше,
і з лошам кобилі.
А у будці сучка бреше,
про гнідих у милі..

- Розвивалися події
за Небесним часом:
Біля баби лиходії,
жерли редьку з квасом
А у ліфті на зупинці,
пікся Моторола.
Дохлий Гіві і злочинці
зойкали "крамола!"

Воскреслий в прапорі.

Гриміло сонце над горою,
й сідало з степом за столи.
Лелеки бралися за зброю,
й вітали Господа "курли"..

Вставали й бранці у підвалі,
повзучих гадів і гадюк.
Надія в голоді й печалі,
їх сповідала чином мук.

Фатально в дзьоб зміюку взявши,
помер останній з могікан.
Великий вождь маленьких пташих!
В крилі могутній мініган!

Під дубом плакала Марія,
але плекала нам Дитя.
Від Первозванного Андрія,
для України Хліб й Кутя...

Вихід.

Скільки ж їх на одному гектарі,
калапуцликів в злім Vertigo?
На рейхстазі немає Кантарій,
тільки штазі в ігренції ґо!

Камінці біло-чорних суґестій,
що навіюють привидом нудь...
Битва зомбі іде в перехресті,
а приціли "приймають на грудь"!

Замість стягу, червоні ганчірки.
І навпóмацним тилом в нору!
- Санітарні повзуть перевірки,
прямо в зварене й ще на парý!

Відпускають убивць на свободу,
щоб убили їх аж через рік..
Задні пройди жадають проходу,
що лайном їх живіт пересік...

Дама Блонд.

І не тривожся про бомонд
й про ступор не переживай,
й не переслідуй Даму-блонд
і на брюнеток не зважай!

Дивися: ближчає Вона:
Твоя  і більше нічия!
Монументальна і журна,
що витікає з ручая!

А щоб зимою ти не змерз,
вона зігріє холод плит,
а щоб улітку швидко щез,-
вона задушить й заквилить..
***
Nebratan

Оптимістична трагедія.

Від міста дим, що ніби дощ,
але насправді хмара пилу.
Окріп стікає з денних мощ,
в вечірню, сиву і похилу..
Палає в віддалі сміття́.
Стареньких душить надлюбов`ю.
Горить горілка і спиртя́,
на плюс тютюнному здоров`ю...
І бруд на вигляд, як гора,
і купи, наче Еверести..
І в них гадючий хід й нора.
І для лелек суцільні тести.

Горішні Плавні.

- Козацькі чайки ніби за порогом,
що зруйнували зовсім не на честь.
Хамса й комуна воювали з Богом,
щоб згнити у звіздатий маніфест!

Село затоплене чортяками і хутір.
Курган роздерто й клаптики могил.
І душі предків плачуть непочуті,
своїм нащадком, що у склепі старожил.

Він "камсамольск" від лисого Микити.
Вірніше кажучи, то ватяне "воно"!
Що прагне краще здохнути, ніж жити,
й перетворитися на ватяне гівно!

Хист і воля (Враження-2016).

"І вражою злою кров’ю
Волю окропіте".

І факт залишається фактом,
що знищені ниви й поля,
гібридним й ненависним актом,
й окроплена кров`ю рілля!

..Здебільшого нашою кров`ю.
(Не так, як Шевченко хотів).
На втіху чужому здоров`ю.
В наснагу ворожих ротів.
Натомість відібрана воля,
за волю вести боротьбу.
Цинічно-барижних сваволя,
цинічну штампує добу!