Якось впала Баба з возу,
на сільську дорогу.
Добиралася до МОЗу,
знадобилась Богу..
Від хвороби аж до Раю,
стежка недалека.
Тож зарані вас привчаю,
також і до Пекла.
Баба з возу, коням легше,
і з лошам кобилі.
А у будці сучка бреше,
про гнідих у милі..
- Розвивалися події
за Небесним часом:
Біля баби лиходії,
жерли редьку з квасом
А у ліфті на зупинці,
пікся Моторола.
Дохлий Гіві і злочинці
зойкали "крамола!"
З перевернутих бідонів
витекла горілка.
Гриз чортяка лугандонів,
як горіхи білка!
- Розлітались шкаралупки,
на тіла і душі.
Розрізались сраки й дупки,
на гадюче суші.
Подивилась Баба в Небо,
й запитала Бога:
"А чому я біля Тебе
нéмічна й убога?
І чому я бачу злобу,
чванство і почвари?
І не бачу паску й здобу,
що печуть мольфари?
І не чую Наливайка,
й пісню про Бандеру
А зате батіг й нагайка,
б'ють мене й померлу!
Гайдуки новітні в Польщі
з тіла познущались!
А з могил московські воші,
розміром із палець!
...Не подякую вандалам,
я з Москви й Варшави;
Й їх фашистським ідеалам,
зробленим з отрави.
...Вдячна тим, хто упокоїв,
Гіві й Моторолу.
То помстив потворам Воїн,
за обдерту й голу!
Добре й те..(На тому світі).
А на цім інакше
За рублі грунти пропиті,
а земля за бакси..
Тож в кишені вітер свище,
в біднім і минулім.
Й видно зверху бойовище,
й чути "сало спулім!"
І регоче чорт над бісом,
що їх пеклі "нєту"
І сміється Лис над лисим,
під коньяк-канхвєту..
А моя одна корівка,
залишилась дома.
Молока гаряча цівка,
і смертельна втома.
Полетіла чужим возом,
я до Тебе Боже..
Позичай у Небі розум,
хай він допоможе:
Більш лихих не вибирати
у Верховну Раду;
У Кабмін і депутати,
на потіху стаду!
Дай можливість ще пожити,
поза Божим Раєм.
Щоб не тішились бандити,
ми їх покараєм!
Я знайду міцного діда,
з вилами і дрином.
І з сокирою сусіда,
й гак під Чигирином!
- Щоб висіли душогуби
у петлі й на палі.
Щоб засяяли Тризуби,
з золота і сталі.."
Й Бог в скрижалі таємничі,
вніс веління з грому!
Й протрубив архангел тричі:
"Вирушай додому!"..
***
Nebratan
