Чортові квіти.

Скраю шляху пропали орбіти,
які Бог в своїй хмарі забув.
- Залишилися чортові квіти,-
Будяки, на Господнім горбу

Бог схилився низенько в низенька,
роздивитися душі в лупу.
Та вона в Нього надто простенька,
тож сльозину вщипнула скупу.

- І та долу скотилась в окопи,
до Душі, що завмерла в бою.
Мчи на Небо Душа. ДеУкропи,
Де твій Вирій у Їхнім строю.

Там Садок і Аратта Вишнева.
Там Поети та Їхні Коти.
І сузір`я Руденького Лева,
І до Січі-Валгали мости.
***
Nebratan