ПРИХОДЬ..

Холодний день бринить яскравим ранком,
- Немов злітає білий дивний птах.
- Чому ж тоді ,- моя чарівна мавко,
Не грієш ти тюльпани на вустах?

Тендітні дуже..- Ці весняні квіти!
Червоний гурт їх в вазі зачекавсь,
Цілунками твоїми, щоб зігрітись,
Й лишитися красою біля нас..

Мчу шляхом степовим, немов на крилах,
- Вже не існує більше перепон:
Краса твоя, як незборима сила,
Прямує поміж стужавілих крон.

Колючий вітер розкривається снігами,
Що пута рвуть усіх пересторог,
І не лишилось більше поміж нами,
- Ні сумнівів ніяких , ні тривог!

- Приходь скоріше із лісів прадавніх,
У цей сумний, й холодний світ,
Щоб забринівши у веснянім славні,
Мені віддати сонячний привіт!

Хай сніг розтане у твоїх долонях,
Пролившись на чоло рясним дощем;
І молодість, як золотавий сонях,-
Зросте, і поверне кохання щем !
***
Nebratan /ЛІРИКА / ВІРШІ З СТАРОГО НОТАТНИКА / КОХАННЯ / ПРИХОДЬ ..

ВІРШІ З СТАРОГО НОТАТНИКА(ВИП.-2)

Х А Т И Н А (МЕЧ СОНЦЯ)

Соняшник світить короною

Сонцевим зблиском надій;

- Служить йому обороною

Жовтогарячий розвій!

Шорсткі затримують стовбури,

Ніжних пелюсток розбіг:

Листя загостреним довбалом,

- Босих торкається ніг..

...Біла хатина мальована

- Квіткою мріє вдалеч;

- Соняшник зброя прихована;

- Сонця закруглений меч..

***

ВІРШІ З СТАРОГО НОТАТНИКА

                   С Е Р А Ф И М

К р о к   н а з у с т р і ч  і   й д у 
                                                   д а л і ,
                                                                  - належить ,
Т р и м а т и с ь  о с т о р о н ь
                                         в і д  б у д ь- я к и х  д у м о к..
- ( П і с л я  л і т н ь о г о  б л и с к у   о с і н н і
                                                               п а с т о р а л і
                                                                      с т е ж а т ь ,
Я к  г у б и т ь  к в і т у ч и й
                                           н е б о з в і д
                                  к р а щ і  з   с в о ї х  п е л ю с т о к )