(Захисти мене (нацменшину-українця в Україні) ПАСЕ, О(ООН) й Небесна Канцеляріє!)
...Європа з кислою міною, що дуже нагадує пику відомого персонажа, який починається на Х, плавно переходить в Й, і закінчується на О, тяжко переживає-бідкається про "права нацменшин в Україні". ??? Невже це про мене так бідкаються? !!! Бо це ж я, УКРАЇНЕЦЬ, нацменшина в Україні!
Цікаво, що на початку війни Путлєр наші склади не підривав.
І не просто так, а тому що думав, що вони йому й так дістануться ціленькими, як це в Криму було.
(Пригадуєте як там наше військове горе-хєрьнєральство віддало наказ закрити доступ наших бійців в оружейкі, а натомість видало їм кийки-палки й назвало "воєнамі свєта", щоб ті бігали наче мавпи перед "зільонимі цілавєцкамі" й смішили їх наче ті ручні мавпочки)
І от наслідок:
Все озброєння в Криму перейшло Путлєру й тепер стріляє по нас на Донбасі!
Так і з іншими складами-аружєйкамі буде (міркував Путлєр).
Про що зрілі жінки пишуть осінню? Правильно!
Віршики про осіннє кохання,
чи то на осінньому листі, чи біля(нього ж, і під дощем). Коматоз
осінній, іншими словами.
Про що пишуть цією осінню наші революційні дівчатка? Правильно. Про Євромайдан! Бо там хлопці молоді, й ніякого листя. І революція іде. Під гарну музику. - І ніякого старечого коматозу.
Що відчуває людина, коли бачить перед собою прірву?
- Ті, хто пережив в Україні 90-ті роки минулого століття бачать їх. Що відчуває країна, коли попереду розверзається прірва, а її чимдуж туди штовхають?
Шалений тиск? Лють? Байдужість? Передчуття задубіння мерця
з власного дозволу? - А може вона сподівається на останню ситу вечерю перед показовою стратою?
Зрозуміло одне.
- Ще одні 90-сті нікому відносно мирно, як в минулому столітті, - не прожити!
Марні сподівання,- панове заможні й незаможні, хахли й кацапи, язичні і балакучі, патріоти й пархіоти! Прірва поглине всіх.
Вийшла в магазин. В маркеті у відділі овочів старенька бабуся прийшла важити !!!!! картоплинку! Продавець бідна оніміла. Я теж. Бабуся каже, заплатила за квартиру, комунальні, ліки, от доживає як може. Сьогодні собі може дозволити лише одну картоплинку і четвертинку чорного. Мене прибило. Пішла швиденько набрала повний пакет картоплі, купила, дала старенькій на касі. Вона ніяковіла, потім довго дякувала і плакала. А я йшла додому і ридала. Той пакет картоплі коштував усього 6 гривень. Твою дівізію, що ж це за країна така, коли люстри в межигірї коштують мільйони, годинники депутатів сотні тисяч доларів, на дорогах відмиваються мільярди, а бабуся стоїть і важить одну картоплинку?????? Де курва ваше пАкращення???? Спалити би вас всіх нахер!!!
...В якості довідки(для порівняння і осмислення тяжкої біди, яка нависла над Україною):
1. Раціон харчування жінок, в'язнів концтаборів: Овочі-250 г; Хліб-250 г; м'ясо (риба) -50 г; маргарин-20 г; жири-15 г; сир-30 г; джем або мармелад-30 г; цукор-10 г; кава-15 г . 2. Середня вага однієї картоплини: 100 грамів. 3. Вага хлібини(подової) в сучасній Україні в середньому 450 грамів, формового хліба ("кірпічіка") 650 грамів.
- В кожній господі Божество присутнє, І Матір Божа, й стяг, що не поник! - Велінням Божим ситі ми і незабутні! Й велінням Матері, що вишила рушник.. *** Nebratan
Браття українці! -27 листопада 2010 року вшануйте свою неньку. -Україну. Вшануйте її доньку.- Українську Націю, - яка в 1933 році втратила 10 мільйонів своїх дітей.Запаліть в своєму вікні свічку пам"яті.
Царство Небесне і рідна земля Вам пухом святі мученики найжахливішого злочину в історії людства- геноциду української нації, названого Голодомором.
-Нехай 10 мільйонів проклять,-Вас,- скатованих голодом, впаде на голови Ваших катів та їхніх нащадків. Нехай покарає їх на Страшному Суді Рука Господня.
БРАТТЯ УКРАЇНЦІ! 27 листопада 2010 року. о 16-тій годині. Запаліть в своєму вікні свічку пам"яті.
