Я вдягаю життя навиріст,
у великий безпечний край.
Сподіваюсь на Божу милість.
Сподіваюсь на Божий рай.
Але пекло вже тут чигає,
бо наслало на нас війну.
На Почайну і на Почаїв,
з мейд ін Чайна, й баранки гну.
Я раб Божий, чи значно гірше,
бо лечу у пекельнім сні?
- Хто регоче, і хто колише,
зло й добро у рабу-мені?
Піп, мулла і ре́бе громади?
Мудрий лама чи атеїст?
Хто складає докупи вади,
рідновірний чи індуїст?
і з великих інших земель:
"Я рабів у Рай не пускаю,
і москви, холопів-ємель".
Тож я рву неволю на клапті,
щоб звершити в Вирій політ.
- Українець я, що в Аратті,
вбив, мерзоту гнилих боліт!
***
Nebratan
