Мої очі не зовсім штучні,
коли бачать старі віки,
Мої вуха в`януть, як учні,
які слухають навпаки.
Я сучасний нам Нострадамус,
передбачень минулих дій.
Жовтий я і блакитний ламус,
- ламано́їд добрих надій.
Одночасно я й Гаутама,
і те дерево, що над ним.
Небеса я, і їхня Брама,
Я багаття, й з нічого дим.
- Я не знаю тоді, хто я,
як дивлюся на вас вниз..
Може син патріарха Ноя?
Може прадід, ковчег, хмиз?
Я вогонь, що з руки Прометея,
дарував нерозумним Бог.
Я той виграш, що лотерея,
весь вручила звукам тривог.
Я мурашка чи слон не знаю.
І чи свій я вам, чи чужий?
Адона́й? Чи служу Адона́ю?
Чи я вовк, чи "хоч вовком вий"?
Я Творіння, створіння, Простір.
Я людина, що на війні.
І тепер, безумовно, в рості.
Не коритись, щоб сатані.
***
Nebratan
