В посадці Мі́шки реготали,
пославши Ваньок на убой.
А Вань молодших на потали,
під наший дрон само-собой.
Ревіла Ваньчина коханка,
й сміялась радісно жона.
Її здійснилась забаганка,
Тепер з автівкою вона..
В голівках Вань суцільна вата,
й від водки з опієм кураж.
Прицільно бахнула гармата.
Радіє в танку екіпаж.
Вань-окупантів, й їх кротів:
Не землю нашу вам, а дзуськи,
наш котик схвально муркотів.
Без язика машина й мату.
Зате ще є боєкомплект.
Тож ми наводимо гармату,
щоб повторить її ефект.
Залужний в нас за командира.
Зв`язок підтримуємо з ним.
Хоч він у Лондоні, та звіра,
доб`ємо, й біса, що при нім.
Й тоді тварюк і ваньок трупи,
з часом утворять перегній.
І сонях виросте із купи,
І зайчик буде срать на ній.
***
Nebratan
