Я і я, і ще раз я,
от і вся моя сім' я.
Ще Меланія десь збоку,
і ді венс, що любить коку,
майже так, як любий я,
й після двох них, печія.
Маск (халат мій) на печінку,
заміщає друга й жінку,
внука, доньку, і синка,
кокс нюхнувши спідтишка.
Є у мене і господар,
шеф московський і володар,
всіх котлет смердючих й мух,
під яким я миттю вщух.
Білий він, як Папа в Римі,
цей антихрист, друг владімір,
і пухнастий, як мороз,
не в країні, звісно, Оз.
А у тундрі і тайзі,
все у нього на мазі!
Крім, від маска, марсіан;
Бо могутній їхній клан,
Вашингтон долав й москву,
вже не раз, під пахлаву.
Де попало я не лазь;
А зі мною друг владімір,
марсіани ж, невмолимі,
нас в тарілочку, й тю-тю,
розмололи на кутю,
не для Господа, для чорта,
біля бісів космопорта.
І брудний (небілий) друг,
як і я, в аду протух..
***
Nebratan
