Хуйло був патрубок кондовий,
для спшику газу із труби,
й тягар від біса стопудовий
задля страждання і журби.
Любив він цьомати маленьких,
і нетямущих ще дітей;
Й криваво-вбивчі викобеньки,
від демонят усіх мастей.
- Жуків ці блудо-дитинчата,
уважно слухали хуйла;
Й стрічки в'язали на санчата,
роздягшись взимку догола!
про ніби "добрий рускій мір",
Й втикав у попи спецуказку,
щоб не ходили більш надвір.
- Згадав личинкам він кораблик,
(залізо втоплене в лайні):
"масква", це крейсер, а не зяблик,
поверхня дно! А мир в війні!
(Жахнулись О́рвелла у склепі,
незаспокоєні кістки.
Сміялись довго у Держдепі,
"палають ватяні містки!")...
Хуйло ж тим часом просторікав,
й молов дурниці язиком.
В валізу какав, й кукурікав,
й долав вибоїни повзком:
Навіщо нужник, каже, дітки,
навіщо какати туди,
де неможливі заробітки,
для рускомірної орди!
- Айда дєтішкі на войнушку,
де ублажу усіх рубльом!
Дам вам рєзіновую пушку,
і два ядра в мошонку-лом!
- Загадим з вами Україну:
Все в ній обсерем! Все усцьом!
- Люблю zет-націю козлину,
отож в пупочки вас цьом-цьом!
- Моя рєзіновая попа,
яка ж ти нині дорога!
Прощай омріяна "гєйропа",
Тайга прівєтік-бугага!
А в Україні Добрий Вечір,
бо тягнуть друзі-трактори́,
без поспішання й колотнечі,
до пекла виріб номер три!
- Запхне мені кілок у сраку,
боксер ненависний Кличко!
Й затягне в дупу-розкаряку,
шойгу́ й дон-донове очко!
А з ними я в котлі зварюся,
що під Херсоном у степах.
Моя росгвардія: (два гу́ся),
із попи зроблять бах-бах-бах!
Й тоді страшенний буде запах.
І завоняє, й засмердить!
І опинюсь я в чорта в лапах,
що з'їсть і висере умить!
І відтепер хуйло-какашка,
знайомтесь дітки, попа я!
Тюремно-гу́мова парашка,
без корабля і без буя́!
***
Nebratan
