Планета темних в чорноті!
Я ж Українська! Світла! Мрія!
Що нездоланна в зір терті.
- Я одночасно і дитина,
яка побачила Христа.
Й святої Матері хустина,
і поцілунок в Їх вуста.
Я на війні.Та не малюю,
кривавим пензлем жах і біль.
І не кричу я в алілую,
ради ракетних божевіль.
Це мною створена картина,
в якій майбутнє навпаки.
Без війн від східного кретина,
і де відсутні хробаки.
- Я не дрижу від тіні криги,
й брудного холоду пітьми.
Я не боюсь попа-ростриги,
що топче квіти чобітьми́;
- Я полечу в високе Небо,
щоб досягнути Тихий Рай.
Там соловейку вишень треба,
Мені ж до вишень коровай:
Я не боюся вже нічого,
після Гостомельських ночей;
Бо я з Марією і Богом,
Бо Я Сльоза із Їх очей...
***
Nebratan
