Хуйло був змієм-двоголовом,
тож не туди, і не сюди,
крутив двома він безтолково,
й язичив дно вряди́-годи́:
Шукало острів те страхіття;
Зміїний острів. Наш поки.
Зібрали там гадюче сміття,
й на три послали з ним мішки.
В злих язиках присутні жала,
збирали в купу трупний яд.
Для України смерть бажала,
ракета їхня й бля-снаряд...
Й хоч посилали гадів нафік,
("москви" по курсу корабля)
- зміїний виріс ядотрафік,
аж до десятки від нуля!
й сичали поряд них вужі.
І колорадки в веремії,
відклались в танковій іржі.
Й повилуплялося те лихо,
Зміїним островом уздовж.
Та ще й упо́перек не тихо,
молюсків кинувши у дрож.
Так і уперлося на скелю,
що на Зміїному була.
Замість ядучки вживши хмелю,
щоб дупа пуком загула!
І пердонув Хуйло смердюче.
І хвастонувся до чортів:
"Я одночасно фюрер й дуче,
хоч мимо пекла пролетів!
- Бо все, братішки, поправимо,
мої ви бісики-друззя!
З бандасом, гобліном і кримом,
йде в жах і ад моя стезя!"
Тим часом наші з узбережжя,
вгатили змія Гарпуном.
Згоріли вишка бойка й вежа,
й нечисті бошки дві в одном!
Болить яєць відкрита рана!
(Пищали гади, як в'юни):
То підключилася "Богдана"
у стрій Народної: війни:
І прогриміла, - геть гадюки,
і колорадськії вужаки!
Відправлю вас на вічні муки,
за пекла риски і дужки́
Палайте в сірці недоумки,
Зміїний острів нині наш!
На нім зі зброєю підсу́мки,
і пес Патрон. І патронташ!
..Тікали з острова гадюки,
Це, просичали "добрий жест".
Хуйло ж із відчаю й розпуки,
напукав новий маніфест:
Я, гад хуйло фашиздо-фюрір,
і башизбука-двоголов,
дарую шибздика профурі,
й беру у рот із жабки плов!
- А от удаву лукашенку,
віддам картоплю про запас.
Нехай зашкодить Порошенку,
метанням драників з лампас.
Вони широкі і яскраві,
на хєрнасральських галіфе!
На лукашенкові-удаві,
вони складаються у "фе"!
- І заспокоюся тоді я,
навіки в власнім казані.
А в застосунку, люди, "Дія",
закрутять дулечку мені..
Й назвуть царка єхидно всує,
"доброжестивий" змій-хуйло,
якому пекло так пасує,
що аж співає ло-ло-ло!
***
Nebratan