Воно народжене у перший день,
це немовля, яке звіряче вбито.
Під дзвони Великодні дзень-дзелень,
його ракетою ударило копито.
Так мстився Воскресінню вічномрець,
із свого бункеру і пекла-мавзолею.
Вбив немовля, щоб плакав Бог-Отець,
сльозами чистими із мира і єлею..
І сльози капали на Землю наче дощ,
крізь жовті барви і блакитне Небо.
І не боялися вони кривавих трощ,
і тих, які вчинили їх ганебно.
Пречистої Одеської Мадонни.
І Великоднє дарували Їй яйце,
й Спасіння Їм Обом з Небес корони.
...У переддень московської війни,
воно народжене було, щоб жити,
не в рускім мірі і не в славу сатани,
те Немовля, щоб Господу служити.
Одеської Мадонни те Дитя,
заплакати не встигло від удару.
Й не встигло полюбити ще життя,
чекаючи на помсту й Божу Кару;
- Яка і неминуча і страшна,
як меч Архянгола святого Михаїла:
Від звуку труб здригнися сатана!
Кінець твій близько, каже Божа Сила!
- Нвш в Вільній Україні Дух спасен,
який спасе з ворожої навали.
Й впаде тоді московський карфаген!
й воскреснуть мертві, там де їх ховали..
***
Nebratan
