- Він на хвильку неначе приліг,
від касетного, з неба, удару.
Й ніби спить, як і весь Кривий Ріг,
Непробудний, із того кошмару.
- Вбитий хлопчик-дитя з висоти,
злом московським, що провзає низько.
- І якому у Рай не пройти!
Бо від крові, аж надто вже слизько..
- А невинна душа в висоту,
хутко злинула в Божі обійми.
Янголятком. В прозорість святу.
Де лиш Вирій, від виродків вільний.
***
Nebratan
