І мінти бували різні.
Добрі. (І не дуже).
І вологі, наче слизні,
дорогий мій друже...
А сухих їх не бувало,
бо пили багато.
Хабарі ж приймали налом,
й віскарем на свято.
Серед них і вова золкін,
жмеринський пройди́світ.
Клав купюри під наколки,
й випивав грам двісті.
й схвалював структуру,
там, де "беркути і шмони,
берегли їх шкуру;
Де огидний кровосіся,
(гаспадін азірів),
запихав нас у залісся,
в рот до орків-звірів.
Поміж ними подвизався,
аферист-мєнтяра.
Аж допоки в зону здався,
як в "прийоми" тара:
Вбив людину, гад повзучий.
Юнака-курсанта.
Убивав і тяжко мучив,
ось така константа..
За рублі й діряву миску,
з шарієм злигався,
й ФСБісам дав підписку,
взявши псевдо "пася".
Пася-поцик-пацючила,
"барабанить-стука",
це пасивним бути вчила,
під вужем зміюка!
Відлетівши ж від параші,
мєнт подався в блоги.
шарії де, і (не)наші,
бгали діалоги.
Бо дискусій не терпіли,
блогуни в погонах.
Ідеал їх,- чікатіли,
і тік-токи в донах!
- Сєпар сєпара заводить,
на актив шарійний.
Там протівний від природи,
маніяк серійний.
І не діють там закони,
ні людські, ні божі.
тож знімають панталони,
на володю схожі.
Може чорт подасть на водку,
за такі злягання!
Чи володька путлєр шмотку,
дасть, що не остання?
..Невідоме те науці.
І тому відкрито.
Те питання в вовці-суці,
як і щєй корито.
Добре вбивцям в Україні,
над людьми іржати.
Толерантні ми ще нині,
до якоїсь дати.
Бо ж колись терпіння хрусне,
як струна в роялі.
Й вдарить дзвінко чмо розпусне,
і потопить в калі.
Хай спливають, (вже, і "снова")
шарії смердючі.
Й медведчук і золкін вова,
шмарки і онучі..
Рідна золкіних стихія,
в путлєра валізі.
Не для них Свята Софія,
й хрест в зимовій кризі.
медведчук, шарій та іже,
поза цих реалій.
Гівенце їм любе свіже,
між царя фекалій!
***
Nebratan
