Пролог
Чи хочуть воєн козломорді?
(Питання руба): Звісно ж так!
Вони війною ситі й горді,
і в це не вірить лиш простак!
(..Й "какая разніца" і іже,
з ними когорта служок й слуг.
От вам і Буча. Орк там ріже,
через відсутність Стріл і Стугн!)
Репліка.
Фоми невірящі.. Мерзота!
То через вас загинув я.
Кістки у лісі для єнота;
А для вовків душа моя..
бо прагне помсти з вовчих ікл:
Ти, друже Вовче, теж на пласі,
тож відпусти. Закінчи цикл!
Й переродись в дитину Локі,
який обман міняв на жарт.
Й дурні баталії на склокі,
й погану гру на добрий фарт.
Медіум.
Фенріром станеш, Вовче-друже.
І тут же путлєра зжереш.
А заодно і слуг, що дуже,
сміття нагадують і треш.
Царку ж бо, в очки заглядали,
щоб "мір" побачить Бєня й ко,
коли носярою в анали,
дружно залазили й очко:
"Блаженний сморід, о воніща,
яку так смірно любім ми..
А лапи служок кожна тища,
рублішек гріє з костроми.."
Страшна помста.
- Очко понюхали? І годі!
Ревнув друг-Вовк, він же Фенрір:
І висрав в царській їх господі;
Все по простому. Він же звір.
Апофеоз(епілог).
..Душа втомилась помсти після.
Тому ще більше прагне в рай.
Отож бувайте гівн і дрисля.
Лечу у Вирій. Звір! Прощай!
***
Nebratan
