Смерть ядуча малює Чорнобиль,
для загарбників пензлем боліт;
- Розпадаючи радіоко́бальт,
у їх бомб кожний бах і приліт.
- Й Матір Божа рятує Країну,
з Конотопськими Дівами в ряд.
Й Білі Відьми, як голуб пір'їну,
загубили на орків снаряд.
І в їх танку скривилося дуло,
І їх члени уже не стоять.
І хуйло їх вайнушку продуло,
помінявши і позу і стать.
На колінах. Смолу посмокчи.
На могилу байрак за байраком,
Смерть насипле, кричи не кричи!
- А Козак, який сивий похилий,
встане мертвий і в Бучу піде́.
В Маріуполь, й Азов, що стосилий.
Й не залишиться орків ніде....
***
Nebratan
