Минув жахливий тридцять другий
і тридцять третій (ще страшніш).
Й навис у символах наруги
рік двадцять другий, наче ніж.
Кривий "кінжал" (кацапське жало),
а джавеліни, то наш спис!
Московське ЧМО жере, що вкрало,
жук колорадський те, що згриз!
- А ми їх в наші чорноземи,
уже пакуємо і в бруд.
В палюче-танкові екземи,
щоб окупант ординський схуд!
Щоб розпадався на кістки!
Щоб не літали над степами,
дітоубивчі літаки!
Навіки в пекло! А Вальгалла,
для нас відкрита й Вирій теж.
І Божий Рай, який навала,
хоче спаскудити у треш!
Але не вийде..- Божа Воля,
не дасть зламати Божий Дух!
Й розквітне Вишня. І Тополя,
народить знову білий пух.
І ніч мине, й настане ранок,
й Господнє Світло на землі, -
розтрощить морок наостанок,
і згинуть в пеклі хижі й злі.
Бог прибере московське сміття,
із наших вулиць і полів.
Геть на смітник шойгу-лахміття,
й лайно бурятське без голів!
...А сємки в орків по кишенях,
попроростають у Блакить.
Під Жовтосонце в наших жменях;
І буде Сонях! Й будем жить!
***
Nebratan.
