"Нє старєют змєйой в ватє рани!",
нам розказує біс Мертведчук.
Пшиком ватяні стогнуть пукани,
бо бояться козацьких шаблюк!
В сраки ватяні встромлять і піки,
добрі люди, що тешуть кілки.
Щоб утік Мертведчук й його фріки,
і не шастали з ним байстрюки
- Їх хуйлом наштамповано море,
аквафрешно-коричневих как.
Воно звісно ж брудне й непрозоре,
як і сам той серун і мудак.
Нам нав`язують темний світогляд,
рускомірного Вовки Совка.
Від калік, що повзуть на медогляд,
в яких вавка на дупі тривка.
В них відсутні і серце і мозок,
зате виросли роги і хвіст.
І на фоні уродних бєрьозок,
іще більше огидний їх зміст.
- Бо тіла, що наповнені жовчю,
запевняють в "братерській любві".
Й пруть кагалом на бійки і товчю,
раз в московських таке селяві.
В них діди, що з бухлом ваєвалі,
виповзають з зачовганих ям.
Щоб баланду на краденім салі,
полизати скелетом ням-ням..
...Ніби вічні копитні тирани,
хоч насправді померли давно.
Не обличячя, а з вати екрани.
І не душі, лиш з вати гівно!
***
Nebratan
