В чортів сучасних чорна ряса,
за рублик куплена в Москві.
Бояться іроди Тараса.
Тремтять, бо мертві й неживі.
І ненароджені ще в ваті,
і у кокошниках труп`йо.
Тремтять копитні і рогаті.
Тремтить матюк і йомайо.
Кобзар для бісів наче лезо,
яке від Господа Христа.
Яке жорстоко і тверезо,
їм відрубає ріг й хвоста!
Тікають біси в чорних рясах.
Тікають мертві від живих.
За рублик куплені. В прикрасах;
- Іконка Путіна у них.
- Тарас же дивиться, і з Неба,
вергає в гоблінів слова:
"Рабів й підніжок нам не треба,
яких годує злом Москва!
Одна на світі Україна!
Одне у Всесвіті Дніпро.
Чому ж так люба вам чужи́на,
і зло від неї за добро?
Чому ви претеся ходити,
по центру Києва щорік?
Лавропечерні троглодити,
з ордою ватяних калік.."
Рівноапостольний на гірці,
як давній дуб позеленів.
А от чорти згорять у сірці,
серед пекельних гризунів.
Великий Князь чекає в бронзі,
на томас Церкві, що створив.
"Ти, Візантіє, вже в дорозі?",
спитали з Києм Щек й Хорив..
У мене ж відповідь готова,
й молитва Богу назавжди:
В мечі Тарасового слова,
кінець московської орди!
Все буде, люди, Україна!
І буде Вершник на коні.
Й Козак Мамай і скатертина.
Й хрести козацькі кам`яні.
***
Nebratan
