В ТЕНЕТАХ БОЛЮ ЗА ТЯЖКІ ГРІХИ ВМИРАЄ ВІДЬМА..

               СМЕРТЬ ВІДЬМИ.
      (За мотивами реальних подій)

               

В вогкій спіралі болю, вовком виє відьма,
Ночами виповзаючи з старої хати..
Сипле прокльонами комусь і плаче ридма,
Прохаючи життя в неї забрати!

-Але німа пітьма, така, що можна вішать,
Червоним каганцем відкриті відьми очі!
Й нечисті промені, лиш вурдалаку тішать,
-Що на спині у відьми сидячи, регоче!

А відьма згадує, як з Чортом поріднилась,
І молоко з росою, вранці випивала,
Як від корів чужих, із кров'ю витікала сила,
Й до неї переходила із вимені-бокала!

..Як в сни приходила ночами до сусідок,
І мовчазною тінню чорною душила
-Вони ж згасали тихо,а діянь тих свідок
-Їй з пекла простягав шкірясті крила!

Зловісний сміх вона не чує друга-вурдалаки,
Бо бачить звіра хлопцем, молодим і гарним,
Якого вбила, нишком творячи бісівські знаки,
Щоб жив він вічно в образі мерця-примари!

-Того, що в темні ночі піднімається з могили,
Й в жадобі крові цвинтарем старим блукає
Але нема живих там, - душі ж їхні підхопили,
І понесли в ту далечінь,- яку ніхто не знає..

Боїться ранку він й повзе в свої прихистки,
І кігтем спину під волоссям сивим чеше
Де родимка павуча, горнеться в три шістки,
Лахміттям Сатани,що про безсмертя бреше

Тепер же відьма помирає,- тяжко й довго,
У пащі темних знань, яких не передати..
Диявол не бере, лише буцає серце рогом,
Щоб Смерті не пройти бісівські чати!

Єдину ж доньку Смерть таки взяла до себе,
Вже на порозі до страшного ритуалу
В могилі не почути відьмін гучний лемент
Черві віддавши тіло грішне на поталу!

Рукам зітлілим не тримати відьом давню книгу,
З химерними й магічними рядками-
Тих літер, що заради Зла гасили кров'ю спрагу,
І серце Відьми зліплювали в камінь!

..Три дні й три ночі, виючи, вмирає відьма,
Й померти , хоч і в муках, все ж не може..
Регоче вурдалак, на її спину сівши сидьма,
І плоть стару гризе,- готове смерті ложе..

***

ВІДЕОВЕРСІЯ ВІРШУ "СМЕРТЬ ВІДЬМИ":