Слов`янська Кáлі.

Марá виринає ночами
пограти в бразильський футбол
годує з сокирою щами:
трупи кивають "гол!"

В озері сотні і сотні,-
синій, бридкий стадіон!
Темний відлік зворотній
- луг, анди і дон!

Далеко звідси, в Непалі,
демон бере своє:
шестирука Матінка Кáлі
кров навіжéних п`є

Слов`янська ж богиня ночі
просто вінок з черепів:
обличчя не видно і очі,
- та чути беззубий спів..
***
Nebratan

Улісс на крові.

Забудьте все, що не згадали
покиньте все, що не знайшли,
і не чекайте на загали,
і рвіте плівку з "час малих!"

А на кордоні все спокійно
(там ніби вже бойовики)
далі в степах розлога бійня,
де батальйони і полки.

- Усе на світі помінялось,
і не змінилося на тім:
Бабая мне чеченський фалос,
і славить Бога друг Муслім!

А я не сплю, зате турбуюсь,
що Україна міцно спить,
і сном IRA читає "Улісс",
і автоматом ловить мить.

Моя ірландська паранойя
в червоно-чорних кольорах
у крові тоне сном Героя,
що ліг спочити серед плах..
***
Nebratan

Кінець ідилії.

 Інтрига бавиться зі мною
у "кожен день іде війна":
і ніч насичена війною,
і ранок, й "вечором хана!"-
Усім, хто ще не належався,
і всім, хто дума- "пронесе",
- вони прокинуться у жасі,
й Хуйло, що Путєн скаже "все!"
- Кінець ідилії на салі!
Капець і ситному борщу!
Диван кульгає на вокзалі,
й гукає в ліжко не пущу!
Потяг відмінено в нірвану
ще недалеких мирних днів,-
зупинка ось вона, з екрану
ми бачим мертвих пацанів!

Головне.

Головне, щоб минуло не марно
(закордоном не допоможем):
я волію майнути в Локарно
тільки трупам назло ворожим
Каравани, що стулять пельки
і жуки, що закриють пащі:
я ступив на криваві стельки
маю чоботи-неледащі!
Моя кров, і мій біль в лелеці,
що літає з горіхом поряд:
йду "на Ви" всій небезпеці,
яка творить голодомори..
Головне благодать, що з нами,
а подвір`я заметене чисто!
Я клянуся Господу в Храмі
Україною, й урочисто!

- Я давлю калорадців стиха,
- бо закопую їх у землю:
менш жуків,- значить менше лиха,-
хай зникає жучине плем`я!
***
Nebratan

Христос Воскрес! Воскресне й Україна!

Христос Воскрес! Воскресне й Україна!
І без тітушок калорацьких і жуків!
Народ отямиться, бо ми ОДНА РОДИНА,
Бо українці ми, від давніх ще віків!
Ти чуєш Путєн, нас не подолати!
- Не звоювати смородом онуч.
Христа боялись Понтії й Пілати,
А ти боїшся наддніпрових круч!
Ти налякався волі на Майдані,
І нажахавсяя, що із нами Бог!
Ти сієш смуту в душах на екрані,
Бо твій ми пишем, Вова, епілог!
- Ми Нація! - Єдина і прекрасна,
А ти лиш Путєн, що у чорта раб!
Ти кулька надувна, що скоро лясне,
Ти труп совка, із гаслом "ПУТЄН КРАБ!"
***
Nebratan