Наші Мушкетери.

Накувалася зозуля
в самісінькі вуха.
Насвистілась нами куля,
а краєм розруха..
Квапить в дірку Межигір`я,
членами-вужами.
Надто бридко і надмірно,
вилізло з піжами.
На стояк той збіглись крісла,
і стільці з столами.
І посада в чин зависла,
в якості реклами..
Сидять в зРаді воріженьки,
а гади в Кабміні.
Пошукай Народ обценьки,
з базукою-міні!
Вирви зуби у Гадюки,
бахни у Потвору!
Розв`яжи Феміді руки
на розправу скору!

Кончена Заспа.

Настане день і жахне спека,
й забуде холод холодець.
Й розтане він й тоді пащека,
зжере бульйончик нанівець.

Вночі ж, в поході по сусідкам,
забуде вила радикал.
І фору дасть дівкам і свідкам,
і зніме з лампочки накал.

А вишки нафтові тим часом,
потужно гавкнуть "наливай!"
Усім пляшкам і путєрасам!
Всім, хто чикрижить коровай!

Черевички проти лички (дума за народними мотивами).

Купив нові черевички,
щоб побігти на базар.
Там дві ями і три лички,
й на тварюках їхній цар!
Він їх путінкою смиче,
й наливає батіжком,
і ведмежим членом тиче,
до блювотини оском.
- Один цап, а інший лисий,
а ще бовдур з східних орд.
І паскудний й некорисний
з гівен жмотний козламорд!
Я пройшовся з побратимом,
і димком на них курнув.
З градом їхнім, ятки мимо,
і легенько орків пнув.
Чи скотилася граната,
чи смачний віджав фугас.
І побачив, як багато,
їх пропало в нижчий клас.
Будуть вчитися, як гнити,
й годувати хробаків.
Гниди, найманці, бандити,
не чіпайте чумаків!

Рейс Бутівка-Орландо.

Я співчуваю всім, хто голубий,
і був за те розстріляний в Орландо.
Я злюсь на тих, хто каже "не убий",
а сам веде в країну вбивче стадо.

..Я співчуваю Ненькам тих бійців,
які лежать під Бутівським завалом:
На їхніх поминках не їжте голубців,
й не грайтеся з "владімірскім централом"!

- Поставте краще пісню їм про тил,
якому чоловік-дівча до пари:
Хай в очі плюне вам уламок брил!
Хай шахта "Бутівка" упарить ваші бари!

Град упав на Луцьк.

Балакають, що град упав на Луцьк,
тому що там нікого не злякати.
Просипався з хмарин (дитячих руць),
на гасла, транспаранти і плакáти.

Лежав на місті тих крижинок шар,
і тупцювався листям вже зеленим.
І швидко танув, як надмірний шарм,
що надають колишнім полоненим..

А Божий Син в цей час не постраждав,
Страшним Судом увічнивши Чужого.
А у Авдіївці трирічний вмер, що спав,
попавши в потайбічні сни до Бога..