середа, 27 квітня 2016 р.
Великóдня молитва 2016-ть.
Великдень близько, що на 1-ше,
а 2-ге ватяне й гидке...
Хто діло ватяне заверше?
Хто справу ватяну заткне?
Хіба міністром бути важко,
в кріслі--качалці й галіфе?
Хіба в поліції мандрашка,
коли погони під шафе?
...В Одесі сєпаром Труханов,
а Харків Гепа загнуздав.
Що ж, влаштував їх непогано,
(під себе) ватяний удав!
А що ж мовчали "миротворці"?
Чому не плакали батьки?
Хіба сиріт ще мало в році?
Невже полізуть байстрюки?
четвер, 10 березня 2016 р.
Середній палець для мутанта.
- Від Наді їм середній палець,
а от від Бога дужий фак!
Швидке майбутнє шин і палиць,
в яких сконає їх юрфак!
субота, 5 березня 2016 р.
Плач Вальгалли.
Коли навертаються сльози,
за вії беруться вони.
Чарівної поряд стервози.
Гарненької далі вини.
Красуня зґвалтована раптом.
(Потворою-"братом" в кущах).
Гібридний халатище й каптур,
в її невимóвних очáх..
- Ропá витікає бурхливо...
Солона, як сеча старців.
Кирпата, у носик як слива,
засьорбує серце рубців.
На мис Фіолент і Карпати,
заходить тринадцятий Бог.
Щоб з горами море вінчати.
Щоб Одін засвідчив обох.
за вії беруться вони.
Чарівної поряд стервози.
Гарненької далі вини.
Красуня зґвалтована раптом.
(Потворою-"братом" в кущах).
Гібридний халатище й каптур,
в її невимóвних очáх..
- Ропá витікає бурхливо...
Солона, як сеча старців.
Кирпата, у носик як слива,
засьорбує серце рубців.
На мис Фіолент і Карпати,
заходить тринадцятий Бог.
Щоб з горами море вінчати.
Щоб Одін засвідчив обох.
середа, 2 березня 2016 р.
Господь Великий, а Москва..
- Господь Великий в милості Своїй,
яка не терпить виразку мутанта:
У двоголового кубло, бухло й напій,
і виразна відразність окупанта!
У жінки в чорному між стегнами Ташкент,
а в органах завдання на жорстокість!
В дзьобáх обох цигарки "Прима" й "Кент",
а в членах на Луб`янці тлін і дноóкість!
вівторок, 1 березня 2016 р.
Дорожня карта фіг.
Вбивати здорово (на стелі комарів),
під їх вже не літаючі верлібри.
"Дзинь, дзинь" на вухо крилами упрів,
і сон, що в руку, відкусив і стибрив!
А ми його натужно й сонно хрясь!
А ми своєю ж кровію розмажем!
Кусати, навіть ніжно, вухо зась,
у голку зацукрованим плюмажем!
Мітки:
ЛІРИКА,
ТВАРИНИ І ЛЮДИ,
УКРАЇНО-МОСКОВСЬКА ВІЙНА
Підписатися на:
Дописи (Atom)