Опєр-пєвіця Абдулліна пайот "бидлу" о любімой Калимє.

Моя відповідь черговому українофобському шабашу та одній з його відьом:

Похід до опери це свято!
Звичайно, скажете,- і фрак
- Туди доречно одягати,
Й вечірню сукню жінці. Так;
Все так панове, - все це вірно,
(Може за винятком одним):
Реве там бидлом руцкамірним,
Якась Абдулліна з Коли́м.
Вона прекрасну нашу мову
Вважає приводом для кпин,
Й язик гадючий за основу
Бере для арій-матючин.
Можливо дать спочинок мові,
Щоб теж на три послать таких?
- Й хвалу воздати матюкові,
Що позбавляє нас від лих?
Та ні, бо ж сам перетворюся
У Колиму, чи Мацкаля,
Чи в недоречні землетруси,
Й фальшиві ноти мі та ля.
- Простіше видворить гадюку
-Із української землі!-
В кубло московське опер-суку!
В колимські криги-киселі!
***
Nebratan

Абдуліна Ти Бидловна Кізяк.

Абдулліна Абдолблєна А довбня де?
 Абдулліна Зачовгана І бита не. Абдулліна Гімназ і рус Біде. Абдулліна Бастард від Кахане. Абдулліна Забрьохана Забреха у ханІ.
Абдулліна Хавроньєвна Воно.
 Абдулліна Обстолбліна В блін ні. Абдулліна Абсосьєва Хана.
 Абдулліна Усрулліна Говно. Абдулліна Абгажена Всім на.
Абдулліна Пєвуліна Язик. Абдулліна Сексшопінна Тик-тик.
Абдулліна Фейсбуко на Кінець. Абдулліна Затуліна І Кал.
 Абдулліна Аби к кому би Лєчь.
Абдулліна А я не я А как?
 Абдулліна Швартуліна За нал.
Абдулліна Ти Бидловна Кізяк.
 ***  
Nebratan

Якось здох я сірєд степу..

Дупутан Верховної зРади-риганал Струк:"(Декламирует с выражением и русским прононсом ) «Як умру, то паховайте мене на могилі, серед степу широкого на Вкраїні мілій, щоб лани широкополі, та стада та кручі било видно, било слишно, як риве Рівучій» Источник: http://censor.net.ua/r252424"

 

Коли здохну піховайтє
Менє ні в магілі,
А напьорстком заривайтє
Під Хави-Нагілі;
- Бо я хочу спочивати
В сєріконі милім,-
Кручє буду гнути мати,
Ніж спиті кобили!
Якось здох я сірєд степу
Без ножа й волини,
І не чути було репу,
І шансонів милих..
Отака братішки доля
- Пацана чікала,
Й не було аерозоля,
Тож смерділо калом..

Табак-Рош га Шанá.

Усіх зтабачнених юдеїв,
Рош га Шанý не визнаю,-
хай відцураються від неї,
й євреї в нашому строю!
Як можна з святом привітати,
рогатий підрахуйний лоб,
того, що робить глум з Аратти,
бо здавна він вкраїнофоб?!
-Ні, люди! Я вітать не можу
Калєснічєнка і Пахла,-
Й на Мойшу Чечетова схожу
Від Гепи й Допи пику зла!

Живий Кобзар.

                             Відкривай Кобзар і вчися, українцю друже,
                             У Великого Тараса,- як жить небайдуже!
                             Читай Книгу, не соромся, коли сум огорне,
                             Від пророцтв про зраду хижу і Голодомори!
                             Прочитаєш і заплачеш, над рядками стиха,
                             Сльози ті не витирай,- не ховайсь від лиха!
                             - Про Суботів село славне, й нашу домовину,
                             В ній Богдан, Великий Гетьман, ховав Україну!

Приїждай в село Суботів,
Взять праху дещицю!
-Там спочила, і відтоді,
Вставати бариться!
Лежить Ненька в домовині,
Тяжко спочиває..
А при смертній їй годині,
Богдан душу крає!


Прийшов колись помолитись,
Там і залишився,-
Наші долі щоб вручити,
Москаликам-вбивцям!