Нахтіґаль.

Згадай весну! Росли тюльпани,
зелена папороть, й часник,-
й чомусь здавалось поталáнить
життєвий розбуяти цикл;
-Чи літа знову дочекатись,
чи в небо скинути печаль:
стрибнути в коникові шати
і цвірконути-"Nachtigall!"
Щоб перестати бути фейком,
коли на те нема підстав,
щоб на горісі соловейко-
лісам про славу щебетав.

Щоб йшли незламні легіони
через літа, через війну,
залізні, "Нахтіґаль" і "Роланд",
- в мою весну і сивину...
***
Nebratan

Сім`я вурдалаків.

Не в гробині іржавій,
де чавунний стояк,
- розкошує в державі,
вурдалаків, сім`я.

Характерників обмаль,
й за туманом відьмак
за ладунком порóбель
- заховався Ковпак -
В нього крадена шапка,
і чужий автомат,
й двоголового,- капка,
прикраша маскхалат:
У Карпатах затишшя,
у столиці не бунт,
- опозиція ж, миша,-
вигризає наш фрунт!

Монолог товстопуза("ряженого"):

М`ясо, риба, ковбаса
Ось в вся моя краса
Пузо замість булави
Із борщем "Іду на ви!"
Як вареники побачу
Відчуваю недостачу,-
Трьох калорій з десяти
Й відкриваю три роти!

Я і Ющенка дружок,
і на березі юшóк,
і на салі карасів,
і сорочок-парусів
- Їм усе. - Усе і п`ю,
хоч з маленьким я ай-к`ю,
та з великим животом:
- я і щука, я і сом,
і свинюка, і карась:
дівко, нумо з мене злазь!
як кохатися забув,
і закрився на засув
від куми, і від дівчат,
бо котлетоньки шкварчать
на пательні і в печі,
шашлики смачні в борщі,
а крученики в духовці,
а горілочка у сховці.

Сонце зійшло.

Сонце зійшло
схід сонця
гарний завжди
і
по всякому
червоний на чорному
sunrise
восход солнца
але японське
в ієрогліфі 旭(асахі)
ранкове сонце
це ще й
розпечений ніж ранкової сакури
в око
вишневого харакірі
дуель темного Дона Кіхота
з лицарем світлого образу
майстра сеппуку
це
сліпуче на тьмяному
смужка на круглому
прохолодне в спекотному
балакуче в німому погляді
зорі
тривожного Імператора Абсолюту.

Безталанна.

 Телéнь,Телéп й Анітелéп
- у Матері три зуби -
високі гори, ліс і степ -
усіх їх Ненька любить..
Один розумний й два дурних
однаково їй милі
- моря, й озера, й полини́,
і сильні, і безсилі..