In vino veritas!

- In vino veritas! Погоджусь,-
Що істина таки в вині..
Я п'ю домашнє зараз. Отже..
І в домі істина. Чи ні?

Я п'ю червоне й мінеральне-
(З додатком в вигляді води).
Шипить у келисі? Нормально!
Дозвольте ще.. - Алаверди!

(Дозвольте слово ще сказати):
Дозвольте не дивитись "Lost",
- Дозвольте сємок не лузати,
- Дозвольте ще,- підняти тост!
- За Тебе, - рідна Україно!
За Вас, шановні земляки!
- Моя ти істино. - In vino!
- Моє кохання навіки!
***
Nebratan / - In vino veritas!

Відразу за дідом.

Я лантухом вдарений підло.
Я курявою нагодований!
Любками гратись набридло:
Коханками садо-мазовини!
- Почитаю про "в горлі дере".
Почую про "пиво холодне".
Послухаю про бойкот ПАРЕ.
Понюхаю "Марш незгодних".
Залишу на мостах свій погляд!
Залишу на букетах ніс!
Ритуальний майже медогляд,
- Від хвороб, що не переніс:
Голод-Мор, як швидкісний потяг,
Тягне душу в болючий щем..
- Голокост,- Жах лишає на потім,
Відкриваючи Яд-Вашем.

Чорний Донецьк.

Я люблю тебе синій Донецьк
- За твою нелюбов до себе.
Я люблю тебе, хай тобі грець,
Ти моєю любов'ю не гребуй!
Я з любов'ю тебе буду бить,
Березовим й не тільки прутом:
Терикон нехай засвербить,
Й спалахне побілілим трутом.
І пожмакана спідня білизна
Почистішає кров'ю і болем:
То ПР упаде білим слизнем,
На чорніюче тіло і кволе-

Монолог, почутий на автобусній зупинці.

Опудало вбране в костюм східного клоуна.
Зупинка розуму. Жінка-штамп.
Несмаку колізія, нашвидкоруч налаштована,
- Несвітлом зіпсованих ламп!
- Джинсова тканина, як крик жовтої Азії.
Штани короткі, як панталони Піннокіо:
Піджачок, як ляпас по совка безобразії
Золоті фікси, наче совка опріснокіо:
Бруд злих слів пережовує Злодій на шконці.
Зупинка вислуховує жуйку мовчки.
Автобуси заважають чути повчання доньці.
Матусю муляє джинсовий шовчик…
Донька клоунші тиха, звичайна й затуркана.
УркаЇнське дитя в СССРної неньки:
Її ж мати,- Жлобина дебела й заМуркана
Викладає лікбез від дурненьких:

Зірка 666.

Переглядів
шістсот шістдесят шість.
Танець двох.
Поцілунок повій.
Букети, куплені
на
державний кошт.
Міцні обійми
параноїків вулиці Банкової:
Стара муза Вергілія
безсило
впала від сміху
над діями недолугих гетьманів,
осипавши їх стрептоцидом
солоного мороку.