Локш Макаронін(баєчка про "покраВщення").

Лапшу на вуха,
- язик на очі -
вину на Пуха -
суди на скочі!
- Роти заклеять,
та хто осудить?
Чучхе в Кореях,
й немає Будди...
Нічний страждалець,
кутяжних лóкшин,
- замовний смалець
від йоксель-моксин:
Локш Макаронін,-
це боХ Ханжонок!
Данєцкіх, "рóнін"
і "мєдвєжонок".
Не все покрав ще,
і з`унітазив,-
тіпа "покращив",
маліни-хази:

Ми потребуємо змін! - Наше гасло сьогодні: Від влади хаосу, до влади порядку.

Змінити владу, значить навести порядок у власній голові, на власній вулиці, у власному будинку, квартирі, місту, містечку, селі, городі, грядці. У всій країні. У всьому загалі.
..Наводити порядок потрібно не тільки у владі, а й у власних головах. Позбавлятися від:
Синдрому тітушок, агресивно-язичного жлобства, безкарності гопоти, потурання фальсифікаціям виборів і статистичних даних, байдужому сприйняттю так званого "покращення"(фактичного погіршення матеріально-психологічного стану). Позбавлятися й від таких здавалося б "дрібниць", як:
Паління в громадських місцях, матюкання там же, обсцикування себе й всього чого не попадя на очах у дітей, цмулення пива та всякого "слабоалкогольного", але сильнотоксичного непотребу дітьми, й дорослими на очах у тих же дітей, вживання алкоголю та паління під час вагітності молодими мамами..
- Всю цю мерзоту потрібно припинити. 
- Зупинити моральну й душевну деградацію Нації!

Жорстокі Карпати.

Міняється клімат
ти скажеш, і що,
- поїду в Афіни,
як буде за щó!
В долоні п`ятірка,
й зі школи трояк
- кишеня це дірка,
коли "сам дурак!"
Холодна тре осінь
у пальцях дощі,
у будь-який спосіб,
і в будь-які щі.

- Кащєй Від Яйця Упадний, або Чахлик Дурпарадний. (баєчка за мотивами московських і українських казóк)

 

Дурним-дурнó в дурній країні
убогі дурники жили,
й лузали сємки дружно з скрині,
що розсипали їм Дурли́
Дурним дурного поганяв там
зістоєдросений Дурак,
й від Дурачини дурачатам
слав межигірський автозак..
Сідали в транспорт той покірно,
та не задурно дурачки! -
Мєнтам платили мздо комірне,
- і хабарі на їх зірки!

Ваша світлина, це відбиток вашої душі...

Як існує Господь Бог, і образ Його на іконах, так існує і ваш образ, втілений в одиниці й нулі в цифровому варіанті на вінчестері комп`ютера, або в вигляді відбитку на фотопапері.
 -Господь Бог існує. Значить існує і Його антипод - сатана(противник).
Чи Волею Божою існує це Зло, ми не знаємо.
Але й Господь Бог, і його противник сатана існують поза межами часу і простору, в ньому, в наших образах,  незалежно від того віримо ми в Них, чи ні.

Знаки Божі, і знаки сатани повсюдно. Не всі їх, проте помічають. Не всі.. Однак від того святі ікони не стають менш святими, а бовдури сатани на наших майданах і вулицях менш нечестивими. Вони і втягують, і передають енергію. Добру і злу. Як і наші душі, та їхні втілення-відбитки. Хтось здійснює паломництво до святих ікон, хтось навпаки,- оскверняє лики Божі, домагаючись пекла. Висновок:
Якщо наші образи, це відбитки душі, втілені в світлинах, то вони можуть нести, як позитивний, так і негативний заряд енергії.
Впливати на оточення позитивно, чи негативно.
І взаємно:
Оточення(люди в соціальних мережах, читачі блогів, де розміщені світлини з вами, тощо), - можуть через них, через Ваші образи на них, безпосередньо впливати на стан вашої душі.(І через душу на ваше тіло, звичайно).

Просвітлена.

- Ви мали Божий дар, але німіли
в чужому морі, й "мірі" навпаки,
- не чули соловейка, і не сміли,-
садків вишневих вивчити рядки..
Тривало довго так, аж поки нóва,
- вас істина не просвітила враз:
воістину велика, українська мова,
воістину великий український час!
А я малюю вас не пензлем, а віршáми
- я стиха плачу мороками рим,-
й радію, що ваш світлий ранок з нами,
і не фальшивлю янголом старим..

Опєр-пєвіця Абдулліна пайот "бидлу" о любімой Калимє.

Моя відповідь черговому українофобському шабашу та одній з його відьом:

Похід до опери це свято!
Звичайно, скажете,- і фрак
- Туди доречно одягати,
Й вечірню сукню жінці. Так;
Все так панове, - все це вірно,
(Може за винятком одним):
Реве там бидлом руцкамірним,
Якась Абдулліна з Коли́м.
Вона прекрасну нашу мову
Вважає приводом для кпин,
Й язик гадючий за основу
Бере для арій-матючин.
Можливо дать спочинок мові,
Щоб теж на три послать таких?
- Й хвалу воздати матюкові,
Що позбавляє нас від лих?
Та ні, бо ж сам перетворюся
У Колиму, чи Мацкаля,
Чи в недоречні землетруси,
Й фальшиві ноти мі та ля.
- Простіше видворить гадюку
-Із української землі!-
В кубло московське опер-суку!
В колимські криги-киселі!
***
Nebratan

Абдуліна Ти Бидловна Кізяк.

Абдулліна Абдолблєна А довбня де?
 Абдулліна Зачовгана І бита не. Абдулліна Гімназ і рус Біде. Абдулліна Бастард від Кахане. Абдулліна Забрьохана Забреха у ханІ.
Абдулліна Хавроньєвна Воно.
 Абдулліна Обстолбліна В блін ні. Абдулліна Абсосьєва Хана.
 Абдулліна Усрулліна Говно. Абдулліна Абгажена Всім на.
Абдулліна Пєвуліна Язик. Абдулліна Сексшопінна Тик-тик.
Абдулліна Фейсбуко на Кінець. Абдулліна Затуліна І Кал.
 Абдулліна Аби к кому би Лєчь.
Абдулліна А я не я А как?
 Абдулліна Швартуліна За нал.
Абдулліна Ти Бидловна Кізяк.
 ***  
Nebratan

Якось здох я сірєд степу..

Дупутан Верховної зРади-риганал Струк:"(Декламирует с выражением и русским прононсом ) «Як умру, то паховайте мене на могилі, серед степу широкого на Вкраїні мілій, щоб лани широкополі, та стада та кручі било видно, било слишно, як риве Рівучій» Источник: http://censor.net.ua/r252424"

 

Коли здохну піховайтє
Менє ні в магілі,
А напьорстком заривайтє
Під Хави-Нагілі;
- Бо я хочу спочивати
В сєріконі милім,-
Кручє буду гнути мати,
Ніж спиті кобили!
Якось здох я сірєд степу
Без ножа й волини,
І не чути було репу,
І шансонів милих..
Отака братішки доля
- Пацана чікала,
Й не було аерозоля,
Тож смерділо калом..

Табак-Рош га Шанá.

Усіх зтабачнених юдеїв,
Рош га Шанý не визнаю,-
хай відцураються від неї,
й євреї в нашому строю!
Як можна з святом привітати,
рогатий підрахуйний лоб,
того, що робить глум з Аратти,
бо здавна він вкраїнофоб?!
-Ні, люди! Я вітать не можу
Калєснічєнка і Пахла,-
Й на Мойшу Чечетова схожу
Від Гепи й Допи пику зла!

Живий Кобзар.

                             Відкривай Кобзар і вчися, українцю друже,
                             У Великого Тараса,- як жить небайдуже!
                             Читай Книгу, не соромся, коли сум огорне,
                             Від пророцтв про зраду хижу і Голодомори!
                             Прочитаєш і заплачеш, над рядками стиха,
                             Сльози ті не витирай,- не ховайсь від лиха!
                             - Про Суботів село славне, й нашу домовину,
                             В ній Богдан, Великий Гетьман, ховав Україну!

Приїждай в село Суботів,
Взять праху дещицю!
-Там спочила, і відтоді,
Вставати бариться!
Лежить Ненька в домовині,
Тяжко спочиває..
А при смертній їй годині,
Богдан душу крає!


Прийшов колись помолитись,
Там і залишився,-
Наші долі щоб вручити,
Москаликам-вбивцям!