пʼятницю, 30 травня 2014 р.

Кінець ідилії.

 Інтрига бавиться зі мною
у "кожен день іде війна":
і ніч насичена війною,
і ранок, й "вечором хана!"-
Усім, хто ще не належався,
і всім, хто дума- "пронесе",
- вони прокинуться у жасі,
й Хуйло, що Путєн скаже "все!"
- Кінець ідилії на салі!
Капець і ситному борщу!
Диван кульгає на вокзалі,
й гукає в ліжко не пущу!
Потяг відмінено в нірвану
ще недалеких мирних днів,-
зупинка ось вона, з екрану
ми бачим мертвих пацанів!

понеділок, 12 травня 2014 р.

Головне.


Головне, щоб минуло не марно
(закордоном не допоможем):
я волію майнути в Локарно
тільки трупам назло ворожим
Каравани, що стулять пельки
і жуки, що закриють пащі:
я ступив на криваві стельки
маю чоботи-неледащі!
Моя кров, і мій біль в лелеці,
що літає з горіхом поряд:
йду "на Ви" всій небезпеці,
яка творить голодомори..
Головне благодать, що з нами,
а подвір`я заметене чисто!
Я клянуся Господу в Храмі
Україною, й урочисто!

- Я давлю калорадців стиха,
- бо закопую їх у землю:
менш жуків,- значить менше лиха,-
хай зникає жучине плем`я!
***
Nebratan
Related Posts with Thumbnails