Менє ні в магілі,
А напьорстком заривайтє
Під Хави-Нагілі;
- Бо я хочу спочивати
В сєріконі милім,-
Кручє буду гнути мати,
Ніж спиті кобили!
Якось здох я сірєд степу
Без ножа й волини,
І не чути було репу,
І шансонів милих..
Отака братішки доля
- Пацана чікала,
Й не було аерозоля,
Тож смерділо калом..
Про одне прошу блатні вас
І про друге й третє,
Воскресили б мене зараз,
І при пістолеті
Як не зможете, то бошку
Золотом покрийте,
І мобільників й ікрошку
Киньте, та й зарийте!
Попід голову ж кладіте
- Шматок Межигір`я,
- Нехай урки і бандіти
- Зрозуміють: Свій я. -
- Як і всі вони злодюга,
Тільки дуже дохлий:
Поминайте братва друга,
Пийте кров, як блохи!
Із лохів зцідіть по літру,
- А з кого і зовсім,
У могилу, матом криту
Лийте, мов ті роси!
- А я крові порадію
Молодість згадаю
І ту пам`ятну подію,
Коли шапку крав я.
- Як на гвалт брав стару бабу,
- Як стояв на стрьомі,
- Як шансони в зоні лабух
- Награвав содомі..
Тож як здохну піховайте
До мене й Тітушка
В адідасі, пумі й найках,
Бо він таки душка!
***
Nebratan
