Вітання майстру слів.

- Дай Боже,- вбити піда*аса!
- В собі. - Як Юрій Вінничук.
Дай Боже, щоб "muerto grasa",
Наш гетьман не мастив бунчук.
Дай Боже в дневі народитись,
Не хамом й уркою блатним;
Не злим, не сплячим, не сердитим,
- Вінничуком іще одним.
-Дай Боже віршем описати,
Той багатьом, щасливий день,
А ще в фейсбуці привітати,
Слів майстра Юрія, бажаннями натхнень!
***
Nebratan / Вітання майстру слів.
Примітки:"muerto grasa" - "жир мерця"(ісп.)

Бігом з божевільні!

"Сховав світлинку покаліченого пса, яку розмістила шановна Оксана Кузан.
Дивитись на таке звірство неможливо, в сповна розумному стані.
- Це один ряд нелюдів:
Починають з псів, а закінчують людьми.
Ось звідки ростуть ноги в миколаївського жаху!
А ще з справедливої приказки: Риба гниє з голови!"
Мій допис на стіні в фейсбуці. 15.03. 2012 року..

мій комп'ютер відкликається на ім'я Дадюша,
що значить "колючка" на одній з мов
а я пишу прозою, що колеться все частіше
стрічкою моїх друзів в фейсбуці
пожежею, яка спопелила нирки й печінку
в молодої дівчини, але відпустила її катів
сокирою тварини, що відрубала півписка псу
живому
живому
живому
я плачу, обколотий голками з ненаркотичною
речовиною.

Мохната любов шизофреніка.

- Шизофреніків легко перекладати,
Причому різними мовами!
Рядків без змісту компенсуються втрати,
Перестановками випадковими.

Антропологія людей з чорного ящика
В складанні віршованих шизофрені́й.
В божевіллі Швейка, браваді Гашека,
В стосунках вогню з залишками стерні.
Присутність м'якого сексу завжди важлива:
Справа миттєва. Зробив; І на спинку: Бух!
Шизофренічний прутик залоскотала злива,
А топорище залоскоче, але пасивно, обух.

Діп'яло, діп'яло, діп'яло.
Барбадоським ромом.
Лоб,- холодним металом,
Шлунок,- гарячим громом.

Чому нинішня "рускомірна" влада так боїться Тараса Шевченка?

Чому нинішня "рускомірна" влада так боїться Тараса Шевченка?
Відповідь проста. Тому що він живе в українських серцях і душах.
А нині його поезія жива і актуальна, як ніколи:

Лектор Четвертого Рейху.

Українофоби вже в котрий раз, чи то розперезались, чи то підперезались, хто "арійськими", хто "одеськими" пасками, а скоріше за все зовсім з'їхали з глузду:
Лекція Россолінського-Лібе стала уроком ненависті від німецького посольства
В Одессе прошла акция по обмену «ненужных» украинских книг на русские (Один из "одесситов" поменял «Кобзаря» на «Винни-пуха»)

 Коментую:

Мусульманка ховає під хусткою вуха,
Щоб не чути регіт безглуздих ідей;
Велич Кобзаря на товщину Вінні Пуха
Спішить обміняти одеський юдей;
А українці люблять сіяти гречку
Так, як німці, - сіяти Третій Рейх;
Їхній лектор з дупки витягує течку,
Як роман, з голови, Стефан Цвейг.