понеділок, 9 вересня 2013 р.

Просвітлена.


- Ви мали Божий дар, але німіли
в чужому морі, й "мірі" навпаки,
- не чули соловейка, і не сміли,-
садків вишневих вивчити рядки..
Тривало довго так, аж поки нóва,
- вас істина не просвітила враз:
воістину велика, українська мова,
воістину великий український час!
А я малюю вас не пензлем, а віршáми
- я стиха плачу мороками рим,-
й радію, що ваш світлий ранок з нами,
і не фальшивлю янголом старим..

Як добре, що нарешті покохали
- ви мову нашу,- як саму себé,
- тож знайте, що найвищі бали
від вас язик тепер не відскубе!

Хай не зітхає мавзолеями покійник,
як унтер-офіцерська та вдова,-
на українському городі виріс віник,
- яким попідмітається Москва!
 -Не треба більше їй самосіктися
(тайгою просувати "рускій мір"),
- влаштовує гуцулів річка Тиса,
- влаштовує Карпати Синевир!

А як щодо мерця, - мене спитають,-
надійно поховаєте, чи ні?
Я відповім, що так!- Язик в Китаю,-
Великій поховаю я стіні.
***
Nebratan
Related Posts with Thumbnails