Я не люблю, адептів пофігізму,
що служать не тоді, і не тому.
Я не люблю сфальшовану харизму,
й несправжнього їх свата і куму!
Я не люблю, квартального цинізму,
на виступах з горілкою й борщем.
- Я полюбляю виразну і грізну,
Велику постать перед глядачем!
у блазнів нині явно не в честі́!
Все через те, що гарний він і дужий,
й від них, на недосяжній висоті!
Я не люблю, коли стріляють в спину,
чужинським облизнувшись язиком.
Я не люблю, коли впритул людину,
рівняють із московським барсуком!
Я не люблю, коли на переправі,
обмінюють Коня на ішака..
І виливають в річку "Сапераві",
за бражку від фігури-пішака.
Я не терплю, сирка без шоколаду,
під кашу із торішнього вівса.
І не вважаю смак до страв за ваду,
коли жується сало й ковбаса.
Ненавиджу, коли не бачать Ліну,
легенду від поезії навік.
І слухають німого Буратіну,
у позі, зображаючи калік.
Я не люблю криві роти зі сцени,
які міняють гривню на рублі.
І совість продають за макарени,
щоб танцювати польку на Балі́!
Я не люблю, коли виходять з залу,
коли там голосують за добро.
Щоб висувати злобну і зухвалу,
гадалку, на пекельному таро!
Щоб не було, почесним таки бути,
громадянином Києва тобі.
Валерій сила. Тож не обминути,
Залужного приколотій юрбі!
- І не зламати слугам руки-крила.
Бо інша у Народу є мета.
Бо проти Неньки та юрба безсила,
як нечисть проти чесного хреста.
***
Nebratan