бо я душею все ще на Землі.
Мої кишки сплелися у стигмат,
як терен на Христовому чолі.
Я був скалічений знаряддям ворогів.
Я був добитий нерішучістю своїх.
На вбивць я насилаю Божий гнів,
і татове прокляття їм за гріх.
Я тяжко помирав чотири дні.
Я мучився, чекаючи Її.
Ми з Смертю залишилися одні.
наповнивши криваві ручаї.
Де ви були і чим займалися тоді,
як я вмирав чекаючи на вас?
Від кого мед стікав по бороді?
Чия ікра і чий рубльовий квас?
Я нібито був "взятий на контроль",
для галочки і звісно не всерйоз
тим клоуном, що грає підлу роль,
в відосіку "З Москвою симбіоз"!
Чи люди дивляться ганебний серіал?
Чи стадо збайдужіле у хліві?
Про це мені скажи "Прямий канал",
у вуха, що на мертвій голові
Й всій Україні муки пред`яви,
солдата, що чотири дні вмирав.
Старим і дітям. Мертвим і живим.
Голодним. Й пухнучим від страв.
Нехай їм блимне світло і пітьма,
екраном тисяч істинних Геєн
що гинув я покинутий всіма,
напризволяще для шакалів і гієн.
Нехай почують палець на гачку,
який зламали нелюди мені:
Електорат і блазень на товчку.
Зелені й сині. Чисті і в гівні.
Нехай побачать, як з тайожних надр,
видобувають юдиний срібляк.
Для гниди, що зняла останній кадр,
і впала в остаточний переляк..
***
Nebratan
