а я в вишневому садку.
Гуду з комахами без сýєть,
тримаю їх на повідку.
- Мої крилаті обереги,
яких щоп`ятий бачу рік.
Жуки від Альфи і Омеги,
що дав нам Божий Чоловік.
- Їх у Тарасовім дитинстві
давно, і вперше прочитав.
У меценатнім доброчинстві,
коли копав малечі став.
А як втомився, відпочити
в садку квітучому присів.
Як добре люди з Богом жити
у невельможності, й красі!
Я ніби Хрущ з дерев Ісуса,
що малахітить спини днів.
- Крило коричневе, і вуса,
і рот на правду зголоднів.
- Вечірнє марево з дощами,
а на світанок сонце в бік.
І ти, і я, і він хрущами,
- весняний любим пити сік.
- Гудемо ми на тихі води..
- Це Україна, мрія мрій.
- Це козаки, і їх пригоди.
- Це переможний однострій.
***
Nebratan
