Обидва сірі чоловічки.
Гризню їх схвалює Хуйло,
подяки пишучи у лічки.
У сірих із Чужими мир.
(Так зване "мінське перемир`я"),
керує спільний ним кумир,
втрачає янгол миру пір`я.
Натонко ріжеться хамон,
і віскі з пивом славно п`ється.
Здружився з "беркутом" ОМОН.
Гуляють разом троль і йєті.
Сіра енергія шипить,
ігристе в келихи налите.
Сірі впилися, як чопи́.
Обидва. Брите, і небрите.
- Яке сіріюче воно!
Яке багате, і негідне!
Йомý ікра, йомý вино.
Гірке й солодке, принагідно.
Машини, нафта, шоколад.
Усе гребе воно під себе.
Людей, тварин, державний лад.
- Попів, і муфтіїв, і ребе.
- І бородате, і страшне.
Ніби тверезе, та піддате.
Його Народ кілком жене,
воно ж лишається пузате!
..Мені однаково хто з них
і хто з "воно" у владі буде.
- Я вибираю менше з лих,
задля стрімкої амплітуди.
- Немає вибору в війні.
- Напрям один, до перемоги!
А ми солдати, що при ній,
що сам на сам, й без допомоги.
- Та не однаково мені,
як і покійному Тарасу,-
що Україну ріжуть в сні,-
й її грабують вбогу касу!
..Обидва сірі.- НЛО.
Чужі, як і кремлівська пошесть.
Петра і Бєню занесло.
- Не поділили сірі гроші...
***
Nebratan
