Березня воєнне.
Сто одне. (Не круглодате).
Але з мук геєнни..
- Побалакали з Тарасом!
Про Дніпро і кручі.
Чи в вишневому потрясно?
Чи там ходять в гучі?
Відповів мені Шевченко
грізним риком з хмари,-
"Я не Гройсман-Порошенко,
- й не терплю піари!
Нема раю без родини,
що не має щастя,
не міняю я свитини,
на фірмóве мастя!
За садок, що біля хати,
й аромат вишневий,
буду Господа благати,
як за здобич леви.
Нема спокою, й на Небі,
коли Ненька гине,
- від тепла в Аддіс-Абебі,
холод в Чигирині!
Кацап хижий наступає,
а жидок сміється,
"Нехай яму вам копає,
Шоколадний Пєця!"
Так ви, лицарі-нащадки,
- "миру" захотіли,
що скосили танки-жатки
ваші Фермопіли.
Чужу армію пустили
на хліби даремні,
ніби Ванька Лапоть милий,
а ви надто чемні!
Чи ви в Мінську подуріли?
А чи в рубль поперло?
Як вас ватні гамадрили
впхали в "мирне" жерло?
Не я плачу,- Божа Мати,
й Ненька-Україна!
- Не ведіть Її до страти,
і Божого Сина..."
...Тяжко слухати Тараса.-
Ріже правду-матку!
З Раю в пекло пряма траса,
у кінець з початку!
- Розказав я Кобзареві
про Дніпрові схили,
про котли, казан і невід,
й козацькі могили..
Як ми тяжко в Іловайську
гуртом помирали,
як у ДАПі Божу ласку
порошенки вкрали.
І, звичайно, про Дебалу.
І "успішну" втечу.
Як здали нас на поталу,
й Івана Предтечу.
Сніг Пророка засипає.
На солдаті ж тане.
Господь зраду не прощає,-
знай це отамáне!
Полонених добивали
в степу псиголовці,
а в генштабі про плюс-бали
ревли гучномовці!
І Героя прикрутили,
- тому,- що не варто.-
Давав драла скільки сили,
перший він, й з азартом!
...Помирали православні,
Сатані на радість:
"Закривайте Храми ставні,
в новім Сталінграді.."
- Тяжко нині і поету,
й козаку тим паче.
Гарно куму із клозету
славить ім`я рáче!
Добре "любим друзям" в позі.
Добре і над ними.
Добре ракам в верболозі,
з баньками скляними.
***
Nebratan
