Я бачу, як паскудять
мову,
як пишуть віршики й
стішкі,
й товчуть макуху на
полову,
й такі слова на
нетакі.
І вдень, і ввечері, і
зранку
смакує жабкам жирний
кряк
- заліз зелений на
коханку,
а ляк заліз на
переляк..
Хто більш не може,
помирає,
німіють члени, й душі
теж:
внизу, шовковим
горностаєм
ножі у піхви лізуть,-
стеж,
Щоб не зарізали
дочасно
щілини, леза чи стрічки́,-
в Холодний Яр тікає
Тясмин
- обороняє Яр річки́:
Нехай голублять білі
кості
і чорний прапор у воді,
а я ще не позбувся
злості,
Картаю ще, нехай і
стиха
чортів і бісів, й їх
музи́к,
й ламаю роги того
лиха,
й гадючий рву чимдуж
язик:
Забули, чи й не знали
зроду
як, що казати, і коли
не спека, а
"жара" зі Сходу
у мозок дме, що не
болить!
Чорти, чортяки, й від
багатих
копитні, демони, й
козли:
всіх вас Вкраїні
розтоптати
всесильний Господи
вели!
Нехай зламаються
нейрони
в язично-справній
голові,
нехай гвинтівочні
патрони
пошлють їй кулями
привіт!
***
Nebratan
