четвер, 16 лютого 2012 р.

Посмертні записки бродяги.

В доповнення до каламбуру фейсбучанина Андрія Боднара
"Приїхав я до Києва і швидко обрусів.
Забрали гаманець, розділи до трусів."

Написав такий віршик:
 - Пішов я на смітник,- кухваєчку знайшов,-
Штани, кальсони й ножик і,- розсікши шов -
Вкрав у бомжихи гривеньок на пляшечку вина,
- Її хильнув натщсерце, й залюбки: До дна!
Й до дівки повернувся, й ще випити прохав
Й обкрадену, на смітті,- нестямно покохав:
Зняв трусики й нацицьник, і викинув в кущі:
Й переживав оргазми,- і мріяв про борщі!

Шаленість, в двох безхатченків, - коханні:
І аромат портвейну,- й свіжий запах твані!
А ще з газети-ковдра,- і гавкіт дружніх псів,
Що язиками лижуть тільки тих,- хто обрусів:
Мене лизали теж, а я смоктав: Не карамель!
- Вуста партнерки,- ніби кухвайчаний Лель!
Й літав, і п'яним в дупель впав на товарняк,
Там розбудив бродяжок, й заробив синяк!
На ранок, любі друзі,- прибув я до Мацкви;
І там, - в опідень рівно, -позбувся голови:
Тепер шикую в пеклі, смолу із перцем п'ю,
- І бачу Межигір'я,- і в ліжку леді Ю.
- Шкодá , що дошкуляють,закускою чорти:
- Вітюня Янукович,- жерти б поміг манти́!
***
Nebratan / Посмертні записки бродяги
Related Posts with Thumbnails