- У вас гарне око,
панянко
з капелюшком.
Його поволока,
ранком,
цілується з ніжним вушком.
У вас гарний носик,
і усміхнені вуста
української дівчини.
Ваші розпущені коси,
милують хлопців там,
де в коханні,- освідчення.
У вас гарні щічки,
і виразні брови,
темною дужкою.
З ока крешуть бісики, -чоловічки,
просять вдягти капелюшок новий,-
й піти за ніччю-подружкою...
Я бачу ваш сміх.
Я слухаю душу;
З солодкими плачами,
передчуття втіх..
Бачу те, що сльози осушить,
коханням,- ще не затраченим...
Я вмираю тільки вві сні;-
Я вмираю поміж світами
побачень..
Я збираю асфальти масні,-
торувати, щоб шлях Гаутами:
(На вдачу).
Я принц опівнічних мрій,-
захоплений у полон
зненацька.
Амазонками з Самарій,
військом персів і лон,-
любих і чудернацьких.
***
Nebratan / ФОТОПОЕЗІЯ / ЛІРИКА / КОХАННЯ / ПАНЯНЦІ З КАПЕЛЮШКОМ / 11.01. 2011 р.
Фото Mila Zemlyancka (Facebook).
