Сучасна українська поезія:
Су-ук.
Поез – метафор,- і поз
СУП.
Митцями керує переверзія:
гнучкість вербових лоз.
Їх дрюк:
садомазохізм нюнь і доз,
струп.
Їм близька шоколадна експресія,
власних рук.
Так гнійний жук,
що живиться плоттю,
якому не властива живих агресія.
Любить труп.
Це його і їх тотем,
і їхній тримальний сук,
мертвих з народження тем.
Їх гімн. - Юди, іскаріоттю.
Новітні поети п'ють каву літрами,
палять цигарки метрами.
Тупо.
Метуть вулиці битими макітрами,
ховаючи під своїми светрами;
Рупор.
Бо правда не обходить манірну групу,
що п'є каву з філіжанки-ретро,
згадуючи літню подорож в Гваделупу,
і втішається тусовочним СУПом,
впадаючи в наркотичний ступор.
Їх СУП, зварений для них же самих,
і тільки.
Вони не читають "Кобзар".
Це їх принцип.
СУПні кажуть. - В Україні немає лих.
Ніскільки.
Під рядків-літер бездарний базар,
підстилки
і секс-шопні принци.
Живі пастилки,
які пережовує влада,
видавлюючи з сторінок-туб.
ОпіслЯ.
Стікає лиш СУПо- помада,
з плямкаючих владних губ.
Того самого. (Який мля)...
***
