Тої осені згасли свічки,-
Голод осліпив вікна.
І лише про хліб балачки,
І кров людська- сік там..
Тої осені з'їли й свічки,
Нащо голодним світло?
Їх теж з'їли темні роки,
Тихо. - Мовчки і підло.
Тої осені з'їли друзів.- Собак,
А потім друзів.- Хатніх котів;
- Але не втамувати голод ніяк,
Коли нічим. Як хто б не хотів.
Вбили 10 мільйонів людей.
Тої страшної осені.
Заради імперських ідей.
Голоду. Гострими косами..
Постав 10 мільйонів свічок,
І померлих згадають вікна.
Тихий шепіт їх викличе шок,
Україно! До правди звикни.
Як гірку товкли. -Муку з костей,
Тих. Що з голоду вмерли;
- Як кидали в окріп живими дітей,
І тільця їх,- батьки жерли..
..За вікном 33-го краєвид,
Онімілий,- зробив вигляд
Що вмираючи, - не завжди,
Хліба просячи люди скиглять!
Земля, наїжачена хрестям могил,-
Тяжка 33-го втома…
Голодні спочили, упавши без сил,-
Нарешті вони вдома.
..Запали Україно у вікнах свічки,
Незгасним мерців холодом;
- 10 мільйонів було живих,- поки,
Не скатували їх голодом..
Прошу, друже!- Послухай аудіозапис внизу і схили голову перед 10-ма мільйонами.
27.11.2010. О 16-тій годині. -Україно! Запали у вікні свічку пам"яті.
***
