ЧЕРВОНО-ЧОРНИЙ ПРАПОР
— ЦЕ НАШЕ ВСЕ ДОБРО...
Зусиллями хамів, підхамків,литвнів,"пасічників", хамопасічників та інших українофобів, "тушок", "бузин" з ФСБ, сабачніків та "примкнувших" до них легіонів холуїв і сєксотів голубої та інших протиприродних мастей в Україні, разом з свинцево-нечистотною навалою українофобів посилено дискредитується один з символів України: бойовий ПРАПОР УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ-ЧЕРВОНО-ЧОРНЕ ЗНАМЕНО!
Влада хамопасічників і підніжок та бруду Москви дуже боїться недалекого майбутнього, коли з кожного вікна буде видно, як майорять червоно-чорні стяги і вирує, новий революційний Майдан, але не лагідно-поблажливий до зрадників України "помаранчевий", а червоно-чорний-Майдан національної революції, що змете прогнилу і корумповану окупаційну владу, що воліє плазувати під "сапожком" двоголового кремлівського карліка-мутанта.
Тому й поширюються в інтернеті та пресі всілякі інсинуації про наш революційний символ. Не буду їх перераховувати і цитувати-сєксотська писанина не гідна цього.
Натомість пропоную роз"яснення видатного українського революціонера,підпільника, громадського діяча і письменника Петра Дужого.Він дав повну і вичерпну відповідь всім цим писакам, а також, як учасник тих історичних подій , коли з червоно-чорним знаменом українські повстанці йшли в бій за волю і незалежність України, розказав історію затвердження червоно-чорного прапора бойовим прапором УПА...
Не підлягає найменшому сумнівові, що власне «Україна, яка бореться», символізована червоно-чорними кольорами, надхнула учасників II Великого Збору ОУН у квітні 1941 року прийняти окрему постанову: «Організація уживає свойого окремого організаційного прапора чорної і червоної краски».
ПЕТРО ДУЖИЙ.
Громадяни старшої генерації й досі пам'ятають, а молодші люди, ознайомлені з пісенною творчістю, знають, що у двадцятих-тридцятих роках нашого сторіччя на українських землях побутувала пластунська пісня:
«Гей-гу, гей-га, таке-то в нас життя:
Наплечники готові, прощай, моє дівча.
Сьогодні помандруєм, не знаємо самі,
Де нічку заночуєм...»
А наступна строфа починалася словами:
«Прапор червоно-чорний — це наше все добро...»
Усі свідомі українці, а до таких зараховували себе й зараховують наші пластуни, з великою пошаною ставляться до історичного, національного синьо-жовтого прапора, бо інакше не може бути. Проте, поміж синьо-жовтими прапорами нерідко появляються і червоно-чорні прапори, облюбовані вже в першій чверті XX сторіччя нашими пластунами та й загалом — молоддю. А бравурна пластунська пісня, в якій згадується червоно-чорний прапор, і по сьогодні захоплює громадськість.
Наші вороги виступають і проти синьо-жовтого прапора, і проти червоно-чорного, вони в них «мазепинські», «петлюрівські», «націоналістичні». Ворогам сталінський прапор до вподоби.
Здавалось би, що й думки допустити не можна, щоб наші свідомі люди протиставили червоно-чорний прапор — національному синьо-жовтому. А проте, на догоду ворогам, і такі люди трапляються, які — як каже прислів'я — не збагнувши броду лізуть у воду...
Є, на жаль, такі люди, що без потреби вовка з лісу викликають. Ось один діяч, докоряючи деяким нашим молодим людям, у своєму експозе так дослівно пише: «І не можу я пояснити використання ними червоно-чорного прапора інакше, як незнанням усіх тих, хто перед нашими СНУМівцями носив його: французькі революціонери, російські соціял-демократи й німецькі націонал-соціялісти. Невже вони хочуть бачити там своє коріння? І невже вони думають, що за теперішнього співвідношення сил революційні насильницькі методи (червона барва червоно-чорного прапора означає кров, збройну боротьбу) можуть дати патріотичним силам перемогу? За теперішніх, сьогоднішніх умов? Далебі, ні!»
Дозволю собі з'ясувати: де коріння червоно-чорного прапора.
У західньоукраїнських молодечих організаціях, а зокрема в юнацтві ОУН, велику увагу зверталося не лише на ознайомлення з ідеологічно-політичними проблемами, але й не в меншій мірі надавалось значення вивченню нашої історії, літератури, мистецтва тощо. Так було у 20-30 роках. Наприклад, у березні кожен юнак мусів підготовити коротку доповідь про Шевченка та його творчість. Вивчали твори Івана Франка, Лесі Українки, Василя Стефаника...
В 1934 році я вперше 16-річним гімназистом попав до «Бриґідської» тюрми за те, як писали польські поліцаї в документах, що намагався відірвати частину Польщі (українські етнографічні землі), тобто підлягав статті «97». Пам'ятаю як сьогодні: мене вкинули до камери номер 120 у третьому корпусі. І там уперше я зустрінувся з видатним націоналістом крайового маштабу — Зеноном Коссаком — найближчим співтоваришем таких знаних з нашої історії діячів, як Степан Бандера, Роман Шухевич, Богдан Кравців, Володимир Янів і інші.
Мене зовсім не здивувало, коли Коссак на початку нашого знайомства запитав мене, чи я цікавився творчістю Василя Стефаника. А довідавшись, що я знаю всі його новелі, почав наче поетичний твір напам'ять рецитувати уривок новелі Стефаника «Сини». У творі є такий фрагмент: батько веде розмову з сином Андрієм (цитати наводжу за виданням «Твори» В. Стефаника, третє видання Державного видавництва України, 1929 року, сторінка 279. Новелю надруковано згідно з тодішніми «Нормами літературної мови»).
Монолог батька: «Останній раз прийшов Андрій, він був у мене вчений. «Тату, — каже, — тепер ідемо воювати за Україну». — «За яку Україну?» А він підняв шаблею грудку землі та й каже: «Оце Україна, отут — і справив шаблею в груди, — тут її кров; землю нашу йдемо від ворога відібрати. Дайте мені, — каже, — білу сорочку, дайте чистої води, щоб я обмився, та й бувайте здорові». Як та його шабля блиснула, тай мене засліпила! «Сину, — кажу, - та є ще в мене менший від тебе, Іван, бери і його на це діло...»
Тут Коссак глибоко замислився і нарешті каже: «Геніяльне визначення України дав геніяльний Стефаник. Україна — це земля, наша родюча, чорна, найбагатший у світі чорнозем, за який проливали кров найкращі сини України...» А далі: «Українська земля — чорного кольору, а кров борців, що йшла «відбирати її від ворога», — червона. А хіба ж поєднання цих кольорів — червоного і чорного — не символічне визначення України - України, що бореться?» Чи саме Зенон Коссак був першим, що сказав — червоно-чорний прапор — символ «України, що бореться», чи вже хтось раніше прийшов до такого висновку, мені важко сказати.
Не підлягає найменшому сумнівові, що власне «Україна, яка бореться», символізована червоно-чорними кольорами, надхнула учасників II Великого Збору ОУН у квітні 1941 року прийняти окрему постанову: «Організація уживає свойого окремого організаційного прапора чорної і червоної краски».
Нашим національним прапором і надалі, і на всі часи, залишається синьо-жовтий прапор. Таку думку поділяють націоналісти, чесні патріоти України.
Червоно-чорний прапор — прапор України, що бореться. Чи ж годиться його прирівнювати до прапора французьких революціонерів, соціял-демократів, а вже, що найгірше, до кольорів націонал-соціялістичних?
P.S.
БОЯТЬСЯ ЗЕКІВСЬКО-ХАМІВСЬКІ ХОЛУЇ В ПОГОНАХ- "ШПАКИ"-ЖОПОЛИЗИ
НАШ РЕВОЛЮЦІЙНИЙ ЧЕРВОНО-ЧОРНИЙ ПРАПОР!
У Луцьку міліція брутально перешкоджає проведенню автопробігу присвяченому 67-й річниці Колківської республіки.
Про це повідомили у прес-службі Всеукраїнського об’єднання «Свобода».
13 травня 2010 року Волинська обласна організація Всеукраїнського об’єднання «Свобода» спільно з Братством вояків ОУН-УПА Волинського краю імені полковника Клима Савура запланувала провести низку заходів із відзначення 67-ої річниці утворення Колківської республіки – йдеться у повідомленні.
Вранці з Театрального майдану Луцька мав стартувати автопробіг Луцьк – Колки на честь Колківської республіки. Автопробіг планували провести центральними вулицями та проспектами Луцька за маршрутом Луцьк - Колки. «Свободівці» запевняють, що заявка на проведення заходу булла подана згідно з вимогами чинного законодавства на адресу міської влади Луцька.
Проте перед початком акції представники МВС перекрили доступ учасникам автоколони до Театрального майдану. Присутній на місці подій начальник міліції громадської безпеки Луцького міськвідділу УМВС України у Волинській області Валентин Шпак заявив, що міліція не допустить проведення цього автопробігу. Свої слова пан Шпак мотивував тим, що, мовляв, раніше був безлад, а зараз – порядок…
Також представники МВС заявили, що притягнуть до адміністративної відповідальності водія, який перевозив вояків ОУН-УПА.
УКРАЇНОФОБ І ХОЛУЙ ХАМОВЛАДИ ЗРУЧНО ВМОСТИВСЯ В КРІСЛІ. -ЧИ ДОВГО ЩЕ БУДЕ ШПАК КЛЮВАТИ ПОДАЧКИ З ЛАПИ ЗРАДНИКІВ УКРАЇНИ?
Незважаючи на перешкоди міліції колона автомобілів «свободівців» та вояків ОУН-УПА з національними та націоналістичними прапорами здійснили автопробіг.
У смт. Колки на місці пам’ятного знаку «Колківській республіці» місцеві злочинці в погонах намагалися заборонити вивісити червоно-чорний прапор – прапор національно-визвольної боротьби Української повстанської армії.
ЧИТАЙТЕ ЩЕ ПРО КОЛКІВСЬКУ РЕСПУБЛІКУ.
ЧИТАЙТЕ ЩЕ ПРО КОЛКІВСЬКУ РЕСПУБЛІКУ.
