Юлія Тимошенко: Виступ 9 березня 2010 року біля пам'ятника Тарасу Шевченку в Києві.
Оскільки за Юлію Тимошенко проголосувало 11 мільйонів 593 тисячі 340 громадян
Української Держави я не можу не опублікувати її програмної промови, проголошеної на чергові роковини Кобзаря.
- Признаюсь, багато в чому не розділяю її поглядів, а вірніш діяльності, чи бездіяльності( як це було під час недавньої російсько-грузинської війни, підписання ганебних і принизливих домовленостей по постачанню і транзиту газу, загравання з деякими регіонами, а вірніше з місцевою псевдо-"елітою"," хіхоньки да хахоньки" з Московським царем, відсутність ідеологічної платформи-список ще довший…).
Але в Юлі не можна відняти її вперте намагання йти до мети і те, шо в умовах страшної світової економічної кризи, вона, все-таки, досить впевнено тримала важелі управління Державою.
Звичайно,- купа негідників серед її оточення, не викликає захоплення і співчуття і ,багато в чому, посприяла її несприйняттю тими виборцями, що проголосували за Януковича чи проти всіх.І ще одне: без чіткою ідеологічної платформи у Юлії Тимошенко не буде політичного майбутнього!
-Настав час вибирати Юля,- Ви за Україну чи просто за необмежену владу?-Вибирайте!
-Вчіть українську мову, щоб над Вашою вимовою не сміялись навіть агенти ФСБ з найближчого оточення Януковича( чи Хама,як його називають однопартійці-цікаво, це партійне поганяло чи агентурний псевдонім, отриманий ще в КГБ?),-викиньте аферистів і українофобів з свого одноіменного блоку і тоді Ви отримаєте підтримку людей!
ВЛАСНЕ САМА ПРОМОВА:
Ми сьогодні зібралися на святому місці – біля пам’ятника генієві українського народу – Тарасові Шевченку. У складні вирішальні часи українці завжди зверталися до Кобзаря, йшли до свого національного пророка, черпали з глибини його духу наснаги і сили.
( Дивись відео-тисни на посилання внизу!)
http://www.youtube.com/user/tymoshenkoua?hl=ru#p/u/2/sjXbZibOZwc
Як написав наш талановитий і мудрий Іван Дзюба: “Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а і те, чим живуть, в чому черпають сили і надії. ” Сьогодні, як ніколи, нам треба прийти до Тараса, звірити свої помисли та надії з його геніальним словом. Хто б міг подумати, що через 18 років незалежності Україна знову опиниться перед вибором. Її незалежність, самоідентичність, все, що нам дорого, знову потребуватиме захисту. Такі часи ми зараз переживаємо в ці шевченківські дні.
Я мрію, щоб кожен справжній українець не лише вивчав неоціненну спадщину Тараса Шевченка, але і жив ним, нарешті, переймався його вірою в національні сили, віри, що українці – великий європейський народ. Саме тут в червоному корпусі Університету Святого Володимира свого часу працював Тарас Григорович. У його стіна він думав про долю України, карався, мучився, але не каявся. Це не просто місце. Набагато років пізніше у часи української бездержавності саме сюди на цю площу, під загрозою потрапити до радянських концтаборів, приходили справжні патріоти України, безперечні герої України, визнані волею свого вчинку, а не куплені в кабінетах президентської адміністрації, як це відбувається сьогодні.
Ці люди лише одним фактом приходу до цього пам’ятника демонстрували, що хочуть бачити Україну незалежною, самостійною, демократичною державою. Вони ризикували життям, але йшли до Тараса. Вони ризикували всім, що мають, але демонстрували міць і силу духу нашого народу. Нам, як ніколи зараз, сьогодні потрібно такої відваги та самопожертви. Шевченківського натхнення нам знову потрібно.
Це символічне місце. Воно є знаковим і для всіх нас, хто був в боротьби з режимом Кучми багато років. Адже саме тут, на цьому місці, і відбувалися початки всіх акцій: “Повстань, Україна”, “Україна без Кучми”. Тут, перед образом нашого великого славного Кобзаря, ми демонстрували, що українці є великим європейським народом, який не буде миритися з авторитаризмом, зі здачею національних інтересів, відсутністю свободи слова, мегакорупцією. Ми виборювали разом з вами Україну, в тому числі, і на цій площі біля Кобзаря.
І я хочу, щоб ми ніколи з вами не ховали очі, і не шкодували. Ми з вами робили все вірно, ми з вами йшли тим шляхом, який був єдино можливий для української нації. І ми продемонстрували тоді з вами всьому світу, що Україна є, що за роки незалежності сформувалася українська політична нація. І мені дуже шкода, що Віктор Ющенко, який став президентом, не побачив цього. Він проголосив сумнівну заяву про те, що держава є але немає нації.
Я переконана, що у нас є велика нація, яка народжена, в тому числі, і Тарасом Шевченком, його поетичним генієм, його волею, всім що він залишив нам у спадок. Ми є велика нація. І тому, саме тут перед його постаттю ми повинні повторити те, що колись в далекому 1891 році на Чернечій горі у Каневі зробили свідомі українці, які заснували організацію „Братство Тарасівців”. Це – Юрій Липа, Микола Міхновський, Борис Грінченко, Михайло Коцюбинський та інші. Вони були сповнені вірою та бажанням жертовно служити рідному народові, вони поклялися захищати інтереси України до останнього моменту свого життя. Це було в часи, коли наша земля була колонією, коли тут урядували чужинецьки ставленики, зневажалося українське слово, думка, пісня, історія.
Тоді наші великі попередники з честю виконали свою обіцянку. Вони заклали політичну основу захисту національних інтересів. І саме тому, в 1917 році почалося відродження нації. Я переконана, що в умовах, коли доля нашої держави, її незалежність знову поставлені під загрозу, ми маємо також згуртуватися в ім’я найвищих ідеалів, в ім’я України. Адже, до влади знову дійшли ті самі сили, які є маріонетками в чужих руках, не українські сили, не українські керівники. Знову починається та сама система захисту України. Для цих людей чужими є наша рідна культура, мова, українські ідеали, і ми знову це проходимо. Вони, мов орда, обманом забирають собі все національне багатство, забирають у України її душу, вірніше, намагаються забрати, але ми для того і є, щоб не дозволити цього зробити ні за яких обставин.
Новий, як кажуть, інаугурований Президент і його оточення бачать Україну через решето власних матеріальних інтересів. І мені дуже шкода, що повторюється та сама історія, коли Янукович завтра збирається їхати в Канів і вкладати гроші в пам’ятники, але в той же час, кожною своєю дією, кожним словом, кожною своєю думкою, він проти України і всього українського. Так навіщо така неправда?
Навіщо їздити у святі місця для того, щоб прикривати політику, яка робиться і працює проти України. Я думаю, що не можна допускати цих поганих традицій, коли можна робити що завгодно, але потім з’їздити до Канева і по суті отримати собі індульгенцію. Не потрібно такого обману.
Я думаю, що якраз такі люди і є гідними спадкоємцями недолугого малоросіянства. Проти таких землячків і виступав Шевченко і боровся з ними. Їх він засуджував як зрадників свого народу. Вони не думають про інтереси ваші, країни, про те, як покращити життя людей, про те, як покращити життя України. Для них завдання номер один – змінити все те, що вдалося зробити нам для зміцнення України.
Можливо нам було складно, можливо проти нас боролася криза і псевдопатріоти, можливо нам не легко було проходити цей шлях, але ми ніколи не звернули з правильних і чітких орієнтирів. Ми кожен день, кожну годину будували Україну всупереч їх бажанням, всупереч протидії, всупереч всьому, що відбувалося в політикумі. Вони почали відновлювати систему, яка була при їх батькові – Леонідові Кучмі.
Пам’ятаємо слова Шевченка: “Доборолася Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають”.
Я думаю, що це і є ті слова, які говоряться про сьогоднішніх – тих, хто тримає владу. Я переконана, що саме застерігав українців Шевченко від обрання таких поводирів.
Ми зібралися зараз з вами на 196-ту річницю з дня народження батька нашої нації. Ми стоїмо на цьому місці, щоб ушанувати геніального поета, живописця, а головне – найбільшого, найвідданішого українця. Шевченко був і завжди залишиться чужим для таких, як Янукович та його оточення, як зрештою Янукович і його оточення є чужими і для Ахматової, і для Чехова. До речі, Чехов говорив про Тараса Григоровича саме такі слова: “Україна дорога і близька моєму серцю. Я люблю її літературу, музику і чудову пісню, сповнену чарівної мелодії. Я люблю український народ, який дав світові такого титана як Тарас Шевченко”.
Шевченко ще у свій час дав оцінку всім політичним зрадникам, в тому числі, переконана, його пророцтво стосується і сьогодення. Він казав, що “блаженний муж на лукаву не вступає раду, і не стане на путь злого і з лютим не сяде”. Це хіба не про тих горе-патріотів, демократів та псевдонаціональних лідерів, які нині зрадили демократичну коаліцію, які пішли на раду до Януковича? Хіба це не про псевдонаціональних лідерів та месій, які вже в 2005 році підписали з Януковичем меморандум, потім в 2006 році універсал та зробили його Прем’єр-міністром України? Та всім, нарешті, без перекладу зрозуміло, що саме такі псевдонаціональні лідери зробили Януковича і Президентом, поставивши під загрозу незалежність нашої держави.
Виборча президентська кампанія відбувалася у вас на очах, і ви бачили, як підписувалися закони в останню хвилину, які відкривали шлях для повної фальсифікації. Я думаю, у вас на очах відбувалися події, які закликали людей сидіти вдома і не ходити на вибори, або прийти і голосувати проти всіх.
Все це дало свої результати, коли боротьба проти України і українських патріотичних сил завершилася саме тими подіями в політиці, які ми спостерігаємо сьогодні.
Я думаю, що сьогодні багато хто побігли в обійми до тих, хто ще 5 років справедливо клеймилися. Але нехай не радіють і не тішаться. Ми не дамо їм спокійно забирати народне надбання, збиткуватися з простих людей, руйнувати поступ України. Ми не дозволимо нікому з тих, хто ново прийшов сьогодні на посади, зневажати українську мову, фальсифікувати нашу історичну пам’ять, не дамо торгувати незалежністю України та її національними інтересами. Ми з вами для того і зібралися, щоб об’єднати всі наші сили, об’єднати всіх людей доброї волі, всі політичні партії і рухи, громадські рухи, які здатні сьогодні усвідомити, яка загроза стоїть перед Україною. Ми зібралися, щоб об’єднатися для захисту України, і захистити настільки надійно, щоб їх тимчасова влада просто була дуже короткою, і щоб вона не зашкодила нормальному розвитку України та нашої славної нації.
Я звертаюся зараз до всього українського народу із закликом бути пильними і не допустити найгіршого розвитку подій.
Колись наш видатний поет Дмитро Павличко сказав: “Тарас Шевченко наша національна совість. Вона не може говорити без перестанку. Вона вибирає несподівану і, як правило, урочисту хвилину, щоб нагадати нам наші гріхи і наші зобов’язання”. Я думаю, що зараз саме той момент, коли до нас говорить наша совість – Тарас Шевченко. І ми не можемо в цій хвилини бути слабкими і безпорадними. Бути нездатними і розгубленими.
Саме тому ми зібралися сьогодні, щоб почати по всій Україні процес об’єднання. Я переконана, що влада, яка приходить таким нечесним, сфальсифікованим, фальшивим шляхом, вона ненадовго. Ви в це вірите?
Це так і є. Тому, що не можна владу в Україні, яку дає народ, яку дає Господь, прибирати до рук технологіями і обманом. І саме тому я разом з вами вірю, що вони ненадовго. І ми з вами допоможемо їм, щоб вони були ненадовго. Так, як ми завжди з вами це робили.
Скажіть, будь ласка, ми колись з вами терпіли наругу над Україною? Ніколи. Скажіть, будь ласка, ми коли-небудь виглядали з вами заслабкими до викликів? Переконана, що ніколи. І зараз особливо нам потрібно зробити нашу з вами справу. І це значить, що, незважаючи на певні заяви таких знову ж фальшивих націонал-патріотів, що давайте іти в той табір, гуртуватися, і, незважаючи на їх антиукраїнську політику, там з середини, сіяти добре і вічне, ми з вами знаємо ціну таким заявам і таким вчинкам.
Ми знаємо, чим це завершується, тому, що в 2007 році вже такі спроби робилися, і ми з вами були вже очевидцями цих спроб. Коли підписували красиві слова, красиві гасла, єдналися з Януковичем, Уряд формували, а потім ледве цього Президента врятували від імпічменту, тому що тоді ми з вами зробили дострокові вибори.
Я не хочу, щоб більше ми орієнтувалися на таких нечесних політиків. Я хочу, щоб ми орієнтувалися на тих людей доброї волі, для яких Україна і є життя, для яких захист України і є найголовніша місія, для яких життя людини варто набагато більше ніж будь-хто собі уявляє.
І саме тому, я переконана, що такі люди сьогодні зібрались разом на цьому святому місці, такі люди стоять сьогодні біля пам’ятника, люди, яких поважає вся Україна.
Я прошу вас з сьогодення дати один одному зобов’язання, що ми спільно, чітко і сильно протистоїмо всьому, що є антиукраїнським. Ми чітко, сильно і спільно йдемо разом і єднаємо всіх людей доброї волі. Я знаю, що це знову завершиться шансом, який Господь дасть Україні. І на цей раз, ми шанс цей ніколи, нікому не дамо зруйнувати і втратити. І це буде, повірте мені, в найближчі часи. І я думаю, що ми зможемо досить швидко вже знову об’єднатися і перемогти. І перемоги разом з Україною, разом з усіма українськими мріями і надіями назавжди. Я хочу, щоб у нас сьогодні, коли ми зібралися, вистачило мудрості всім політичним лідерам політичних партій, які представлені в парламенті, а більшість з них зараз знаходиться саме з нами на цій величній події. Я хочу, щоб ми разом з вами оголосили спільну резолюцію, що в парламенті не всі продажні і не всі сьогодні готові бігти за посадами і грошима, щоб ми проголосили резолюцію про єднання таких чесних політичних сил і громадських організацій і рухів, і сказали – досить зрадництву, досить прислужуватись тому, хто не служить Україні.
І сьогодні, проголосивши резолюцію, ми продовжили боротьбу, яку ми славно і успішно завершимо. Слава Тарасові Шевченку! Слава Україні!
***
