Я Ваш стяг на руках понесу..

  

Заспіва́йте, чоловіки́, 
пісню ме́ртвих, коли́ ще живі́.
Про свої нерухо́мі полки́.
Про тепло́ у холо́днім єстві́.
Приспів:
Я ваш стяг на рука́х понесу́;
Був він си́нім і жо́втим коли́сь.
Але м'я́вся об кров, не росу́!
Але мусив об зе́млю товкти́сь! 

Тож черво́ний він зве́рху тепе́р.
А дони́зу від сліз почорні́в.
Я несу́ його́ да́лі, бо вмер.
Я гойда́юся ті́нню лані́в.
Приспів:
Я ваш стяг на рука́х понесу́;
Був він си́нім і жо́втим коли́сь.
Але м'я́вся об кров, не росу́!
Але мусив об зе́млю товкти́сь! 

На мені, чо́рний хліб не росте́,
як і бі́лий, бо я гіркота́.
І моє дозріва́ння просте́,
як і Не́нька, що га́рна й крута́.

Я несу́ вас усі́х на собі́.
Уже́ вби́тих, і тих, що уб'ю́ть.
Ми кроку́єм в черво́ній добі́,
в чо́рне со́нце, блиску́че, як ртуть.
Ми кроку́єм в черво́ній добі́,
в чо́рне со́нце, блиску́че, як ртуть..