На 5-те березня, під вечір,
таваріщ сталін ніби вмер.
Палали ясно в пеклі печі.
Диміла люлька з СССР.
Давила кітелка за горло,
й шинелка довга бгала повсть.
Вмирав іосіф так нескоро,
що мимо раю аж проповз.
він обісрався в галіфе.
Зітхнув Микита перегаром:
"Налийте, й буду під шафе!"
Тож розлили на трьох графинчик,
що притаранив Малєнков;
Змішавши віскі, водку, й винчик,
щоб зачепило будь здоров!
- Таварісч Берія щосили,
вождю на шию наступив.
Блискучий чобіт вчора шили,
отож за нього він і пив.
Негучно хруснула горлянка,
як пролунав останній пшик.
"Оце так в нас, чудова п`янка,
сказав Микита, - блєск і шик.
Хильніть, таваріщі, по повній,
а потім ще раз, і до дна!
Щоб на Землі не стало воні,
будем пиячить допізна!"
***
Nebratan
Вхід...
