На фронті гаряче. Там хлопці,
й наші дівчате,- мужні теж;
Зубами бруствери в окопці,
тримають в хакі стилю беж.
- Від фіолетового в Оці,
блакитно-жовтому пече.
Людські страждання в заволоці,
Ісус збирає на плече..
в які вмонтовані жуки.
- Тікають прудко ухилянти,
в нічні всираючись горшки.
Нема їм діла до змагання,
Країни з смертю за життя:
Ідуть хай інші: Жінка крайня,
чи Чоловік, в траншей риття!
Нехай вони попруть навалу,
а ми у бусік й вихорцем,
подалі здриснем від металу,
у пластилін з м`яким кінцем!
Там. За межею. За кордоном,
Ухильний, ніби, наш райок.
Не рай, звичайно, бо з кондомом,
в якому дірка за пайок..
- Нам співчувають співчували.
І чітко схвалюють ждуни.
Й владольфа путлєра чекали.
Й рублі з московської мошни.
Отож питання. (До Народу):
Ти за свою, чи за чужу?
Ти за Живу, чи мертву воду?
За блиск у душах чи іржу?
І як,- Ти, - хочеш воювати?
За Україну, чи за тих,
що зшиті бісами із вати,
для вбивства синьо-золотих?
..Іще тримаються на фронті,
наші дівчата й козаки.
- Бо сподіваються на Гонти,
а не баканових мазки.
- Стікає кал. - Тікає ворог.
Біжить, як заєць ухилянт.
В ганьбу свою.Щоб ад і морок,
вживив у голову імплант.
***
Nebratan
