ґой за ґоєм і лохи́
"Як нам весело і гарно,
хоч і курявно, апчхи!"
Від суботи до суботи,
без неділі й вихідних,
травлять ґої анекдоти,
блекотáти, щоб у них!
- Як же їм смачна отрута,
від манди! (Команди "Зе!):
Й з нею ненависть набута,
до Коняки, що везе..
- Тож за яд убити ладні
і підводу і Коня.
Й плити зверху шоколадні,
що твердючі як броня!
"Зе"-манда відкрила пащу,
всім увага! Почалось!
За уРодіну ледащу!
За кіно, що про "авось":
- "Зуб солодким обламаю,
і, можливо, ґоям дам!
Без Дніпра для вод Синаю,
роздягнуся, як Адам!
І свою носату Єву,
підніму на іклі я..
Фанатично-пожиттєву,
для Москви яка своя.."
Жінка впевнено-цицькаста,
і дитинка, й чоловік!
Перетерті вже, як паста,
полірнуть щоб вила в бік!
- У мішку зеленім темно,
і смердюче, як в дірі.
З нього вибратись даремно,
можуть тільки лиш щурі.
Прогризуть, й гайда на волю,
а от ґоям бідним зась.
Їх зв`язали для контролю,
у одну нікчемну масть!
В легковірів-казладоїв,
і фанатів брехунця.
І не треба їм героїв,
лиш зеленого кінця!
І "отáс" вони не сміють
прокричати в білий світ,
Так в мішечку і зітліють,
на Зеленського привіт!
А із зóвні "рускомірні",
їх зав`яжуть в каломой.
Щоб вмирали чорту вірні,
в каломасах "ґой да ґой"!
- Після смерті щоб в духовку,
їх засунув канібал.
Й душі миттю зжер під крóвку,
тріумфуючий Кагал..
***
Nebratan
