У Святого Миколая
гарні є синички.
Дід Мороз їх гидко лає,
як хильне "дві гички".
З ним за "Путінку" ведмеді,
розірвать готові.
- І Уродіна, зла леді,
на гівна основі!
Дід Микола не минає,
ватяну барлогу.
Добрим милує звичáєм:
Б`є хрестом по рогу!
Відпадають кості швидко,
від брудної сили.
Навесні лети лебідко,
глянути могили!
Бо синички дріб пернату
випускають з дзьоба.
Відморожену блат-хату,
пхають аж до гроба!
Для нечистого Морозу,
кришечка готова.
Від базару до Привозу!
І від Сум до Львова!
І на Заході й на Сході,
Півночі і в Центрі.
Україна каже "годі!",
заметілі мертвій!
До тепла веде Микола,
наш Святий Угодник.
Щоб держава не холола,
й не підвівся шкодник!
Хай згниє в землі потвора,
під колючим снігом.
До останку! До упора!
З виродком і лігвом!
А Дідусь летить у комин,
в кожний дім й квартиру.
І дарує щось на спомин,
за молитву щиру..
- На Святого Миколая,
Небеса відкриті!
Й Ватра, гріючи, палає,
в жóвті і блакиті.
Раді цьому дійству дітки,
й нашій перемозі.
На ялиноках блискітки,
з Богом на порозі...
***
Nebratan
