День "зелених коридорів".

В цей день я плачу мовчки і без сліз.
Я висох в чотирнáдцятому році.
Кров зцебеніла з Іловайських риз,
в моєму і Христовім тоді оці.

Я не пробачив, не простив, не переміг.
Забудьте люди співчуття мені за муку.
За біль поразки, за відсутність ніг.
За "коридор зелений" й чорну луку.

- Їх вороги назвалися "брати",
(Солдатів Світла, що лягли у чорноземи)..
Великий Боже, віку вкороти,
Ти їх катам в московськїї екземи..

Воскреслий в прапорі.

Гриміло сонце над горою,
й сідало з степом за столи.
Лелеки бралися за зброю,
й вітали Господа "курли"..

Вставали й бранці у підвалі,
повзучих гадів і гадюк.
Надія в голоді й печалі,
їх сповідала чином мук.

Фатально в дзьоб зміюку взявши,
помер останній з могікан.
Великий вождь маленьких пташих!
В крилі могутній мініган!

Під дубом плакала Марія,
але плекала нам Дитя.
Від Первозванного Андрія,
для України Хліб й Кутя...